Микола Несенюк: Резолюція ООН
Ми у соцмережах:
Словосполучення «резолюція ООН» я вперше почув коли мені було дев’ять років. У коридорі нашої комуналки на першому поверсі будинку по Ленінській, 197, висів «брехунець», тобто репродуктор, який щодня з шостої ранку до одинадцятої вечора транслював передачі першої програми всесоюзного, тобто московського радіо. Новини цього радіо були нецікаві і одноманітні – перевиконання планів, збирання врожаю, соціалістичні зобов’язання, боротьба за мир – всі ці словосполучення назавжди врізалися у мою незахищену дитячу пам’ять. Серед цих щоденних словосполучень було і таке: «Вимагаємо негайного виконання резолюції ООН про виведення ізраїльських військ з території Об'єднаної Арабської Республіки, Йорданії та Сирії, захопленої ним внаслідок агресії».
Це був 1967 рік, коли, як я потім дізнався, Ізраїль переміг озброєні СССР армії кількох арабських країн у так званій «шестиденній війні». Про ту війну по «брехунцю» нічого не казали, зате ту саму резолюцію згадували по кілька разів на день. Мені малому стало цікаво – коли ж той Ізраїль виконає «резолюцію ООН»? Про це я так і не дізнався – восени батько перегородив коридор і пробив у стіні окремий вхід для нашої квартири. Брехунець залишився з іншого боку.
Але щастя було недовгим – батьки купили телевізор, по якому, як і по брехунцю щодня казали про ту саму резолюцію. Скільки це тривало – вже не пригадаю. Точно знаю, що Ізраїль і досі не виконав ту «резолюцію ООН».
Цей давній досвід допомагає мені тепер правильно оцінювати реальне значення «резолюцій ООН» і решти подібних документів. Сподіваюсь, допоможе і вам.
ПОВІДОМЛЯЙТЕ СВОЇ НОВИНИ В РЕДАКЦІЮ "РІВНЕ ВЕЧІРНЄ": Тел./Viber/Telegram: +380673625686
