Паризька газета з такою назвою стала всесвітньовідомою понад вісім років тому коли до приміщення редакції увірвались терористи, які стріляли у присутніх з автоматів і вбили купу людей. Про це тоді багато писали та говорили в усьому світі. Мені ж запам’ятався один епізод, який якось випав з поля зору більшості. Справа в тім, що на редакцію згаданої сатиричної газети і раніше нападали, а одного разу цю редакцію навіть спалили. Тому перед приміщенням, де працювали журналісти скандального видання, була охорона – двоє озброєних поліцейських.
Тож теоретично газета була у безпеці – двоє озброєних та навчених охоронців мали би зупинити нападників. Для того вони там і сиділи. На практиці ж обидва охоронці і не подумали захищати довірених ним людей. Вони підняли руки вгору в надії на те, що терористи їх не зачеплять. Зачепили – обох поліцейських розстріляли в упор. Після чого почали вбивати всіх інших.
І що, ви думаєте, було потім? Обох поліцейських, які не виконали своєї місії і не захистили людей, оголосили героями, призначивши їхнім численним родинам додаткове грошове утримання на додаток до того, що було передбачено для них законом в разі загибелі годувальників на державній службі. Хоч це і не зовсім політкоректно, але варто згадати, що згадані поліцейські походили із емігрантів з колишніх французьких колоній. Життя у них було на заздрість усім – ходиш собі в офіс, де сидиш цілий день у теплі та затишку, отримуючи чималеньку військову зарплатню, яка потім перетвориться на чималеньку пенсію. Стріляти у нападників чи затуляти собою тих, кого вони мали захищати від терористів, у наміри тих поліцейських ніколи не входило. І таких охоронців у Франції сила-силенна! Просто тим двом не пощастило…
Я це згадав з нагоди нашого бажання вступити до НАТО. Організації, яка обіцяє захист кожній, країні, яка до неї входить. На словах. На практиці такого захисту НАТО ніколи і нікому ще не надавала. Тому невідомо, як саме буде на практиці. Судячи з усього, країни-учасниці НАТО сподівалися, що такої необхідності не виникне ніколи. І ніхто ніколи не дізнався би, чи стріляли б ті ж самі французькі війська в агресорів у випадку нападу, чи зробили як ті поліцейські що охороняли згадану на початку паризьку газету.
Гадаю, що про це не знають і в самому НАТО, чия могутність поки що ніким ніколи не була перевірена. Точно відомо лише одне – НАТО боїться! Страшно боїться! Саме тому наймогутніша у світі військова організація спокійно спостерігала торік як у центрі Європи відбулася збройна агресія проти ні в чому не винної держави, принісши численні жертви та руйнування.
Ніколи не забуду як чекав засідання НАТО 4 березня 2022 року, на восьмий день після російського вторгнення. Думав, що організація захистить Україну від агресора хоч яким чином. А що сталося насправді? НАТО «засудило» напад на Україну і офіційно запевнило агресора, що жодним чином не втручатиметься у бойові дії. Коли простіше – кинуло нас напризволяще.
Тож як на мене, оті французькі журналісти, які не боялися нікого критикувати, були набагато більш сміливими за організацію НАТО, озброєну надсучаснішою зброєю. І якби тим журналістам дали вісім років тому зброю, вони точно захистили самі себе від нападників краще за охоронців, найнятих за їхні ж гроші. Думаю, що і тепер ті журналісти «Шарлі Ебдо», які тоді не загинули, більш сміливі за увесь блок НАТО, який поки що нікого і не від чого не захистив. І невідомо чи захистить.
