У мене теж немає оптимізму з цього приводу але найбільше мене цікавить не те, чи справжнього вбивцю знайшли чи ще знайдуть наші правоохоронці, а те, що з ним буде потім. І тут є декілька варіантів, які вже не раз мали місце у реальному житті. Частіше за все вбивцю відомої людини теж вбивають. Одразу або незабаром. Робиться це для того, аби слідство не дізналося про замовників злочину. Трапляється, що вбивають і замовника, тобто ту людину, яка безпосередньо доручила виконавцю скоїти вбивство. Тоді слідство заходить у тупик і справу або забувають, або вигадують навколо нього купу всяких небилиць. Буває і так, що вбивця залишається живим. І тут є два варіанти. Перший, коли вдячні замовники забезпечують вбивці можливість жити далі, надаючи йому житло, документи та охорону у тих місцях, де його вірогідно не шукатимуть. В нашому випадку це не дуже реально – навіщо стільки клопоту і витрат? У другому варіанті вбивцю знаходять і затримують. Це може статися тоді, коли замовниками так і було задумано. Чому ні? Затримання, слідство та суд над вбивцею гарантовано отримають суспільний резонанс, можуть призвести до суперечок всередині суспільства і навіть його розколу.
Ворогам України, а в тому що Ірину Фаріон було вбито саме на замовлення наших ворогів сумнівів немає, дуже потрібно аби ми сперечались між собою і тим самі себе послаблювали. У цьому разі доля вбивці після засудження може скластися по-різному. Очевидно, що рішучості у скоєнні злочину йому надавав той факт, що в Україні немає смертної кари і навіть отримавши довічне ув’язнення можна сподіватися на те, що воно буде не довічним. Бо ніхто не знає, що буде з нами і з Україною у майбутньому. Яка буде влада і яку політику вона проводитиме.
Далі не продовжую, аби не спричинити зайвих суперечок. Краще розгляну інший вірогідний варіант розвитку подій. Не виключено, що від країни-агресора надійде пропозиція обміняти вбивцю Ірини Фаріон на наших полонених. Не сумніваюсь, що ця пропозиція буде прийнята і знайде розуміння у суспільстві. Навіщо невідомо скільки років годувати та охороняти вбивцю коли це саме можуть робити наші вороги, звільнивши перед цим наших полонених? Одна проблема – ворогам не вигідно зізнаватися у тому, що вони замовили вбивство Ірини Фаріон. Їм вигідніше аби відповідальність за це вбивство лягла на когось всередині України.
А ось із цим проблеми! За роки війни все більше і більше українців ставали на радикально патріотичну позицію Ірини Фаріон і вже майже ніхто відкрито проти цієї позиції не виступав. Тепер і поготів. Вже зараз можна стверджувати, що замовники вбивства не досягли мети – українці не почали чубитися через вбивство патріотки. Навпаки – число прихильників її ідей відчутно зросло. Тому що ідея стає цінною коли за неї вмирають. Тож нехай би ті вороги зізнались у замовленні вбивства і забрали того вбивцю собі, віддавши навзамін якнайбільше наших полонених воїнів.
