Київське «Динамо» провалило старт чемпіонату України, програвши дві перші гри, і посідає нині останнє місце у таблиці. Виправдань такому результату бути не може – нинішнє «Динамо» має обігрувати нинішній «Дніпро» та нинішню «Зорю» у будь-якому складі, на будь-якому полі за будь-якої погоди. Чому цього не сталося? Футболісти забули як грати? Тренери з'їхали з глузду?
Спробую запропонувати власну версію того, що сталося. А сталася, як на мене, дуже проста річ – динамівці справді розучилися грати у футбол. Але не у футбол взагалі, а у футбол український, який має дуже мало спільного із футболом у нормальному розумінні цього слова.
Востаннє в український футбол «Динамо» грало 12 грудня минулого 2021 року, зігравши унічию з тою ж «Зорею», яка попри зимову погоду відверто лежала на полі чи не увесь другий тайм, зберігаючи нічийний рахунок усіма правдами і неправдами. З того часу аж до 28 серпня цього року кияни з українськими командами не грали. За цей час вони звикли до зовсім іншого футболу, в який грають, а не «працюють на результат».
Як це виглядає - можна було пересвідчитись цієї неділі, коли глядачів каналу «Сетанта», які очікували трансляції автоперегонів «Формули-1», несподівано «ощасливили» показом гри «президентського» клубу «Кривбас» із командою «Львів» у чемпіонаті України. Обидві команди майже дві години старанно били по м’ячу і бігали полем під дикі волання тренерів, що лунали порожнім стадіоном. Але чомусь частіше потрапляли не по м’ячу, а по супернику, втрачаючи того м’яча після другої-третьої передачі. Назвати цю штовханину футболом було б образою для футболу.
І так у нас проходять майже всі ігри, за винятком матчів за участю «Динамо». У них суперник стає у три ряди на своїй половині поля і вибиває м’яча уперед навмання. Інколи виходить контратака, а частіше динамівці втикаються у цю стіну аж поки не заб’ють пару м’ячів.
Це почалося не вчора – так проти «Динамо» грають вже четвертий десяток років. Цього разу київська команда просто не змогла перемкнутися із справжнього футболу – перед цим динамівці зіграли шість матчів відбору до Ліги чемпіонів – на український. Це як водій, який десять років їздив на машині із коробкою-автоматом, а потім пересів на авто з «механікою». Повторюю, це аж ніяк не виправдовує «Динамо», яке провело в чемпіонаті два дуже поганих матчі. Я упевнений, що кияни врешті пристосуються до нашого футболу і знову почнуть всіх перемагати.
Але що з цим футболом робити у Європі? Там, де грають у м’яч, а не у суперниика, де не симулюють клінічну смерть після кожного контакту з чимось твердим, не вибивають м’яча навмання, аби лише протягнути час? Як команді чи не щотижня перемикатися з одного виду спорту на інший, аби не виглядати у єврокубках як та ж сама, перепрошую, «Зоря»?
Гадаю що слід думати не про проблеми «Динамо» - їх у команді вирішать, Думати слід про український футбол. Точніше, про те, що у нас чомусь називають футболом. Отак.
Микола НЕСЕНЮК.
