Цей заголовок взятий з анекдоту часів пізнього Брєжнєва. Саме так «дарагой Леанід Ільїч» вимовляв тоді словосполучення «социалістічєскіє страни». Ми всі над цим сміялися. І нікому навіть не спадало на думку, а чому, власне, нами править напівінвалід, який не може навіть прочитати як слід що йому написали?
Ми сприймали це як належне і навіть не думали протестувати. А як?
Можливо, у ті часи які-небудь французи дивувалися – чому ми не оберемо собі нормальну владу? Вони нас за цю нездатність зневажали. І водночас боялися.
Тепер наші вороги теж розповідають поміж себе анекдоти про свого диктатора і навіть гадки не мають протестувати. Як і ми сорок років тому.
Тому не варто дивуватися, що вони там «всєнародно паддєржат» все що завгодно. Краще усвідомлювати, які ми вільні. І цю волю захищаємо. Щоб ніколи більше не повернулися оті сасіськи.
З анекдотами, щоправда, у нас сутужно. Бо нашому найкращому розповідачу анекдотів тепер не до того.
