Але у збірній це було неможливо – тренера, який би не поставив у склад одного з них, в Англії би з’їли тоді живцем. Тому обидва весь час заважали один одному, не посилюючи, а послаблюючи гру команди.
Приблизно те ж саме ми бачимо тепер у нашій національній команді – Георгій Судаков, призначений кілька років тому лідером «Шахтаря», так і не став поки що лідером національної команди. Не став ним і Микола Шапаренко, лідер київського «Динамо». Я не беруся порівнювати їх із видатними англійцями минулих часів – це справа невдячна. Інший час, інша країна, інший футбол.
В усьому іншому ситуація подібна – або гра збірної України будується навколо Судакова, або навколо Шапаренка. Разом на полі вони, подібно до згаданих вище англійців, частіше заважають один одному і не розкривають через це, сподіваюсь, свій справжній потенціал.
Думаю, що Сергій Ребров знає про це не гірше за мене, тож мав би зробити вибір і взяти на себе за цей вибір відповідальність. Чому ні? У нас не Англія і з’їдення живцем тренеру збірної аж ніяк не загрожує. Ну це, канєшно, в смислі переносном, як писав колись Лесь Подерв’янський.
