І так у нас не тому, що війна. Тому що всі наші закони і постанови є точно такими, як та тривога – їх неможливо виконати. Бо коли виконувати всі закони та постанови, тоді просто не виживеш! Якщо не виконувати – теж. Тому що завжди знайдеться закон чи постанова, про яку ти не знав і завжди порушував. Ми вже який десяток років живемо окремо від держави, намагаючись її не зачіпати і влаштовуючись хто як може. Ну невже за майже три роки не можна було щось придумати з тими тривогами, аби вони, в разі коли «всі в укриття», не паралізовували б життя мільйонів? Звісно, що можна було. А навіщо? До чого владі той додатковий клопіт? Коли що – можна сказати, що самі винуваті, ми ж попередили!
Колись у юності мені довелося певний час попрацювати на заводі, де ремонтували військові автомобілі. Якість тих автомобілів і того ремонту, які я бачив на власні очі, не давали повірити, що в армії все добре. Бо якщо не можуть дати ради з вантажівками, які ламаються ледь від’їхавши від воріт заводу, де їх щойно відремонтували, то що казати про танки, ракети та все інше? Скажете, що то була колишня комуністична армія, що у нас тепер не таке. Чи може не скажете? Чи може ви справді, зачувши сирену тривоги, все кидаєте і стрімголов біжите в укриття? Отож. Тому коли я чую оту сирену, то думаю про те, що наша влада є такою ж самою – гучною і неефективною. І довіряти їй варто як тій сирені, тобто брати до уваги і продовжувати робити своє. Інакше не вижити…
