Як на мене, найкращим у грі Україна – Північна Македонія був словенський арбітр Вінчич. Саме йому ми маємо завдячувати яскравим футбольним видовищем, яким став цей поєдинок.
І ось чому. В іграх нашого чемпіонату окрім футболістів команд-суперниць завжди мимоволі чекаєш “сюрпризу” від арбітра, який може “не помітити” відверте порушення правил і навпаки – “знайти” це порушення спільними зусиллями з операторами відеоасастента арбітра. Коли простіше – завжди враховуєш “поправку на вітер”, тобто на арбітра.
Після чудес украхнських арбітрів спостерігати за діями Вінчича у празькому поєдинку було суцільним задоволенням. Власне, приємно було дивитися сам футбол не думаючи про те, що арбітр може несподівано “начудити” як у нас. Вінчич все добре бачив без усякого ВАРу. Це нескладно коли твоя задача просто фіксувати порушення правил там де вони є, і не фіксувати там де їх немає. Коли не стоїть задача “допомогти” одній із команд.
Це швидко зрозуміли і футболісти – на жодну із “маленьких футбольних хитрощів” арбітр Вінчич не повівся. І у підсумку ми отримали нормальниц футбол із нормальним арбітром. Як же ми у себе від цього відвикли!
