Микола Несенюк: В гості до Джорджа
Ми у соцмережах:
10 вересня футбольна збірна України, складена із гравців 2002 року народження і молодших, зіграє на виїзді відбірний матч європейської першості для команд категорії U-21 з командою Північної Ірландії. Ця гра навряд чи викликатиме особливий інтерес на тлі численних футбольних подій наступного тижня. Примітна вона іншим – у цей самий день 55 років тому там само грали у світовому відборі команди Північної Ірландії та СССР. Здавалося, що збірній нашої тодішньої батьківщини не було чого хвилюватися – СССР перед тим грав у світовому (1966) та європейському (1968) півфіналах. Що нам була та Північна Ірландія?
Але був один нюанс – за північних ірландців тоді грав Джорож Бест – зірка «Манчестер Юнайтед», який за рік перед цим став володарем Кубку європейських чемпіонів та «Золотого м’яча» найкращого футболіста Європи. Тож ледь не півроку перед цією грою тодішня наша преса, не кажучи вже про уболівальників, тільки й робила, що обговорювала перспективи зустрічі з цим супербомбардиром, який мав на той час ті самі 23 роки, які матимуть наші футболісти із команди U-21, коли пройдуть до фінальної частини змагань навесні наступного року.
Обговорення було цікавим – у нас ніхто із обговорювачів, від провідних футбольних журналістів, до пересічних любителів футболу, жодного разу того Беста в очі не бачив. А що ви хочете – інтернету тоді не існувало, супутникових антен теж, а по єдиній тоді програмі телебачення матчі чемпіонату Англії тоді у нас якось не показували. Я особисто бачив того Беста лише на фото з іноземного журналу, яке мені показав хлопчик на прізвище Гіль, з яким ми разом тренувалися у дитячій спортивній школі. Але це нам не заважало. Навпаки, надавало гарячим дискусіям особливої гостроти. Всі з нетерпінням очікували того дня, коли зможуть побачити на телеекранах самого Джорджа Беста. Нарешті настав той день, 10 вересня 1969 року, якого всі так чекали. Ну що вам сказати? Гра між Північною Ірландією та СССР, закінчилася внічию 0:0 і була нецікавою, навіть трохи занудною. Господарі, серед яких далеко не всі були гравцями рівня «Манчестер Юнайтед», намагалися атакувати, але щораз впиралися у стіну нашого захисту. І так усі 90 хвилин. Джордж Бест у тій грі нічого не показав, вирізняючись з-поміж інших футболістів хіба що наймоднішою на той час зачіскою, про яку я, учень 5 класу, тоді міг лише мріяти. Це був перший і останній раз коли я бачив цього великого футболіста у грі – на матч-відповідь до СССР він не приїхав. Але пам’ять залишилась на все життя.
Тепер наші футболісти, як і тоді, нічим за тих північних ірландців не гірші. А щодо модних зачісок, то можуть їм навіть фору дати. І все одно я буду з цікавістю дивитися цю гру і вболівати за українців. А ще дивитимусь, чи не з’явиться на полі новий Джордж Бест, який згодом стане найкращим у Європі? Але це навряд – гравці такого рівня у цьому віці вже грають за свої національні збірні.
ПОВІДОМЛЯЙТЕ СВОЇ НОВИНИ В РЕДАКЦІЮ "РІВНЕ ВЕЧІРНЄ": Тел./Viber/Telegram: +380673625686
