У грудні 1981 року кияни та гості української столиці побачили унікальну картину. Висотний будинок на тому місці, де тодішня вулиця Лєніна, а тепер Богдана Хмельницького, впирається у Хрещатик, був повністю закритий величезним портретом Брєжнєва – тодішнього керівника Радянського Союзу. Лівий бік його піджака прикрашав ряд одразу з п'яти зірок Героя. Останню йому щойно дали на день народження. Народ тоді обговорював із цього приводу лише одну проблему – чи влізуть усі п'ять зірок на піджак реального Брєжнєва, а не того, що на картині. Не влізли.
За певний час Брєжнєв вийшов на люди з гірляндою із зірок Героя – три згори та дві знизу, чим грубо порушив геральдичне правило, згідно з яким зірки Героя мають розміщуватися на лівому погрудді нагородженого в один ряд. Хто ж міг подумати, що колись цих зірок даватимуть без ліку на день народження "вождя"? Сам Брєжнєв був на той час хворий, і нагородити його ще одною, двома, а то й десятьма зірками Героя не встигли – він помер восени 1982-го.
Усе це я згадав, коли дізнався, що футболіста Мессі, який уже практично не грає у футбол, визнали найкращим у світі за минулий 2023 рік. Чому ні? Чітких критеріїв для такого визнання, так само як для нагородження зіркою Героя Радянського Союзу, не існує. Тож Мессі можна ще не один рік визнавати найкращим у світі й нагороджувати "за внесок у розвиток футболу". Зі здоров'ям у нього, на відміну від Брєжнєва, все ніби гаразд. Тож можна продати ще не один десяток мільйонів футболок із його прізвищем і не один мільйон квитків на матчі з його участю. І нічого, що ці ігри не мають турнірного значення, – Мессі все одно герой. Як і Брєжнєв.
