Рік тому було презентовано офіційну форму національної команди України з футболу, в якій та мала виступити на першості Європи. На цій формі був вміщений контур карти України та гасло «Слава Україні! – Героям слава!». Потім був скандал, після якого на вимогу росії УЄФА зажадав, аби слова «Героям слава!» з форми українців були прибрані. Навіть не віриться, що з того часу минуло менше року. Тепер ніякої росії у міжнародних футбольних турнірах немає, а гасло «Слава Україні! – Героям слава!» гримить по всьому світу. Та чи варто нам тепер забувати про те, як зганьбилося торік європейське футбольне керівництво, не усвідомлювати, як таке могло статися і що робити, аби такого більше ніколи не було?
Перенесемося подумки на 86 років у минуле, опинившись на аренах Олімпійських Ігор 1936 року в Берліні.
Офіційно це були одинадцяті ігри, фактично – десяті, а насправді перші у тому форматі, який ми сьогодні знаємо.
Саме у нацистській Німеччині вперше відбулися звичні нам нині олімпійські ритуали, починаючи з естафети олімпійського вогню до телевізійної трансляції змагань. Такого помпезного свята світовий спорт досі не бачив. І стало це можливим виключно завдяки щедрому державному фінансуванню – уряд Гітлера не шкодував грошей на Олімпійські ігри!
І майже нічого не вимагав навзамін - учасникам лише рекомендували піднімати на знак привітання праву руку (тепер це зветься «зигуванням»). Документальні кінокадри, яких існує скільки завгодно у вільному доступі, підтверджують, що практично усі тоді погодились на пропозицію організаторів, тож можна скільки завгодно милуватися на спортсменів з усього світу, які піднімають руку на заклик «Хайль Гітлер»! Тих, хто відмовився «зигувати,» була меншість.
Що було далі, всі добре знають – наступні Олімпійські ігри відбулися аж 1948 року після другої світової війни, коли більшість країн Європи ще лежала в руїнах. «Зигування» на той час вважалося вже практично злочинним, а у Міжнародному олімпійському комітеті досі не люблять згадувати про 1936 рік.
На початку ХХІ століття роль «щедрого фюрера» взяв на себе російський «газпром», який завалив грошима світовий спорт, особливо футбол, ставши спонсором головних футбольних змагань. Грошей було настільки багато, що Європейський футбольний союз навіть не подумав відмовитись від «газпрому» після російської агресії 2014-го, а міжнародна футбольна федерація з помпою провела у росії фінальний турнір Кубку світу 2018-го.
Отоді агресор і відчув свою силу! Почав виставляти міжнародним футбольним керівникам свої вимоги, які ті сором’язливо виконували – дуже вже не хотілося відмовлятися від газпромівських мільйонів! І так було аж до 24 лютого цього року і навіть трохи довше.
Хочеться вірити, що 1936 рік не повториться, що світ врахує той страшний досвід. Нема вже «газпрому» серед спонсорів Ліги чемпіонів, а російських команд у міжнародних турнірах. Але все ще не закінчилося – коли світ не буде до кінця послідовним, атлетам усього світу рано чи пізно знову доведеться «зигувати», як у 1936 році, але тепер вже на честь іншого фюрера.
Вірю, що ми цього не допустимо і світ нас підтримає!
Микола НЕСЕНЮК.
