Микола Несенюк: Віджимщики

Вперше в житті я почув це слово півстоліття тому, коли працював на «нетканці» у Рівному. Найбільш високооплачуваними робітниками у нашому «атдєлачнам цеху» були «атжимщікі» та «атбєльщікі», які займалися остаточною обробкою тканин після того, як їх пофарбують чи прикрасять малюнком. Ці здорові мужики одержували на місяць не сто рублів з копійками, як усі інші, включно з майстрами та інженерами, а сто сімдесят-сто вісімдесят! Тепер я розумію, що їхня робота була шкідливою для здоров’я – просто так радянська влада додаткових грошей не платила! Звісно, що усі вакансії згаданих «атжимщікав» і «атбєльщікав» були міцно зайняті і влаштуватись туди не видавалося можливим.

2 хв. читання

 

Незабаром наші шляхи з «нетканкою» назавжди розійшлися, і цих слів я у подальшому житті ніде і ніколи не чув. Аж до останнього часу, коли у нашій мові міцно прописалося вороже слово «атжать». К»ц»пи взагалі майстри винаходити нові слова, які позначають нові явища. Бо що означає «атжать»? Означає «забрати», але так казати не можна. Бо забирання майна чи цінностей таким способом потребує іншого слова. Такого, яке би позначило незаконність і несправедливість відбирання того чи іншого майна у попередніх власників, але позначило м’яко, не образливо. Звісно, що нове дієслово з’явилося і розповсюдилось разом із практикою відбирання майна за допомогою влади, сили, судів та інших всім відомих способів, яким багатіли і досі багатіють спритні особи на території колишнього СССР.
Тож ми можемо скільки завгодно волати про нашу незалежність від к»ц»пів, про нашу прихильність до рідної мови і ненависть до мови ворожої, але слово «віджати», яке ви щодня хоч раз прочитаєте в українських новинах, свідчить про те, що ми нікуди від тих к»ц»пів не поділися. Тому що з ентузіазмом підхопили від них абсолютно вороже слово, яке не має в нашій мові жодних коренів. Зате у нас є що згаданим словом називати. До речі, окуповані ворогами українські території є в їхній версії саме «віджатими»…
Поділитися цією статтею