Минулого літа ми раптом дізналися про те, що Україна годує своїм зерном півсвіту. Що без українського зерна мільйони людей помруть з голоду. А тому слід домовитися з ворогом аби той дозволив вивозити це зерно поступившись, вірогідно, чимось дуже суттєвим. Кажуть, що за це ворог пообіцяв не бити по Одесі та іншим українським портам ракетами. Але це було торік. Цього разу з ворогом не домовились і тепер через те зерно гинуть люди і руйнуються портові міста.
А тепер зупинимось і внесемо деякі поправки. Перша – півсвіту зерном годує не Україна, а окремі бізнесмени, які невідомо яким чином стали розпорядниками гігантських площ родючого чорнозему, на якому заробляють шалені мільярди. Друга – ніхто без українського зерна ніде не помре, бо зерна на світовому ринку скільки завгодно. Виходить, що вся ця ердоганщина потрібна не «голодуючій Африці», а кільком сотням українських підприємців, які можуть втратити свої надприбутки через неможливість вивозити зерно Чорним морем.
Згадалися дитячі та юнацькі роки коли по радіо і телевізору щодня повідомляли про «збирання врожаїв», вражаючи величезними цифрами мільйонів тон збіжжя. Тепер не те! Тепер дізнатися про те, скільки зерна зібрали на полях України, можна хіба що через американське ЦРУ, яке, як відомо, все знає. Але навіть ті цифри, що просочуються у публічну площину, вражають своїми масштабами. Так звані «аграрії» вже який десяток років отримують шалені мільярди, які потім зникають невідомо куди. Бо ж коли подивитись нашу пресу попередніх десятиліть, то виходило, що «українське село помирає» і єдиним засобом уникнути тої «смерті» є заборона продажу землі. Бо інакше ту землю скуплять іноземці і помре вже не лише «село», а й усі ми!
Якби все було інакше, якби нашу землю насправді скупили іноземці, то ми жили би тепер в іншій країні. Бо ж іноземці вміють господарювати на своїй землі! Вони би, по-перше, заплатили власникам купленої землі купу грошей (за найскромнішими підрахунками понад сто мільярдів доларів), які би пішли в нашу економіку, по-друге, облаштували би свої землеволодіння, побудувавши дороги і все інше, по-третє, організували би на своїй землі переробку зерна, а не везли би це зерно за кордон за демпінговими цінами, по-четверте, платили б із усього заробленого податки… Можна продовжувати, але навіщо? Ми ж знаємо, що землю у нас дозволили продавати лише тоді, коли вся вона була вже вкрадена. Або, коли офіційно, взята в оренду за мішок картоплі.
Тут зупинюсь, бо все це розтягнеться на десяток сторінок, а писати слід коротко. А коротко все виглядає так, що тим, хто заволодів українськими землями, вийшло дешевше не витрачатися на дороги та все інше, а купити кілька телевізійних каналів та кілька політичних партій, які би забезпечували вічний «мораторій» на продаж вкраденої ними землі. Ви часом не пригадуєте імен тих політиків, які верещали про небезпеку скупки землі іноземцями? Ці політики живуть нині там, де й ті, кого вони всі ці роки обслуговували. Куди періодично їздить безстрашний розслідувач на прізвище Ткач і є підозра, що ці «розслідування» оплачує хтось із тих самих.
А ми, замість мати процвітаючу країну, у яку весь світ вкладав би гроші, а потім захищав би свою власність, маємо ворожі ракети на наші голови. І клопоти влади про прибутки «аграріїв». Шалені прибутки від вкраденої землі.
