Микола Несенюк: Ягнята виросли
Ми у соцмережах:
Пригадуєте як дев’ять років тому перед лицем московської агресії у нас повсюдно виставляли не зброю, а банери із написом «єдиная страна» з останніх сил намагаючись довести невідомо кому, що в Україні ніхто не їсть живцем «русскаязичних»? Ще не забули гасла «Львов говорит по-русски», яким намагалися прикритися від ворога галицькі патріоти? Ще тоді це все нагадувало мені поведінку ягняти із відомої байки, який намагався довести голодному вовку, що ні в чому не завинив. Намагання, як всі ми знаємо із курсу початкової школи, виявилися марними – вовку було байдуже під яким приводом з’їсти те ягня чи взагалі з’їсти його без приводу.
Так було не лише у 2014-му. Із першого дня проголошення нашого суверенітету ми всі прагнули довести, що не бажаємо «русскаязичним» нічого поганого, не заперечуємо їхнього права говорити «на язикє», а навпаки. Боялися хоч чимось їх образити. Мені свого часу така образа коштувала посади редактора газети міської ради – депутати-патріоти назвали мене провокатором за публікацію статті, яка сьогодні виглядала би цілком вегетаріанською. Що вдієш – комусь легко бути ягням, комусь не дуже.
Та що казати, коли усі наші президенти від Кравчука до Зеленського були тими самими ягнятами, а спроба пробляяти щось несміливе проти вовка коштувала Порошенку посади – ягнята від нього відвернулися! Про Зеленського зайве казати – він очолив країну із гаслом про можливість домовитись з вовком. І лише після лютого 2022-го наш президент почав дорослішати разом із усіма нами. Тепер ми вже точно не ягнята, які безрезультатно намагаються виправдатись перед вовком. Ми за ці півтора роки виросли і стали не ягнятами, а… Правильно – баранами та вівцями. І в цьому немає нічого поганого – бути ненажерливим вовком якось не хочеться, а у баранів, коли хто забув, є міцні роги аби захищати своїх овець та ягнят відганяючи вовків.
Нам би ще пастухів таких як треба!
ПОВІДОМЛЯЙТЕ СВОЇ НОВИНИ В РЕДАКЦІЮ "РІВНЕ ВЕЧІРНЄ": Тел./Viber/Telegram: +380673625686
