Запитаєте, що тут такого? Так воно і має бути! Ви впевнені? Якби ця гра проходила років так десять-п’ятнадцять тому, жодних перекладачів би не було. Навіщо, коли і українці, і азербайджанці знають “общєпанятний язик мєжнацианальнава абщєнія”? Так же простіше і зручніше! Спілкуються ж європейські футболісти і тренери з зарубіжною пресою англійською, яку там знають усі! Хіба за ці роки щось змінилося? Хіба українці та азербайджанці не можуть і зараз спілкуватися між собою так, як робили це десятки років поспіль?
Не можуть! Тому що це тепер мова ворога. Нашого – офіційно, азербайджанського – поки що ні. Тепер і ми, і вони є громадянами власних держав, які поважають себе і поважають інших! І те, що на камери до і після гри України з Азербайджаном не було сказано жодного слова ворожою мовою, втішає найбільше. Значить немає вороття до часів, коли над нами був ще хтось. Офіційно або неофіційно.
Саме це мене найбільш втішило. А футбол? А що футбол? Впевнений, що українці мають вигравати у азербайджанців завжди, у будь-якому стані, у будь-якому складі і за будь-якої погоди. Принаймні за нинішнього рівня нашого та їхнього футболу. Можливо, колись це зміниться. Може це буде тоді, коли ми з ними будемо вільно говорити англійською без перекладача. Але це буде ще не скоро. А поки ми у них будемо вигравати, нехай не ображаються. Можете перекласти це азербайджанською.
