Не розумію тому, що зброєю за певних умов може бути все що завгодно.
Півстоліття тому в Камбоджі мільйони людей були вбиті звичайними мотиками – вбивці економили набої! А вбивати людей мотиками не заборонено.
Справді, жодної конвенції з цього приводу не існує. Ну і що? Яка різниця тим, кого вбивають на війні, чим саме їх позбавлять життя? Забороненою зброєю чи ні?
Розумію, що бюрократи у якій-небудь мирній Женеві, де війни не було багато сотень років, пояснять щось про зброю «масового ураження», покажуть купу документів і тому подібного. Але це все нічого не варте якщо ти не у Швейцарії. Та й по Швейцарії коли що теж можна бахнути крилатою ракетою. Ну що той бюрократ зробить? Прикриється текстом угоди? Розповість про «неприпустимість» такого обстрілу? Може й так, коли в нього не влучать. А коли влучать то буде вже пізно.
Ми з вами це все вже добре розуміємо. Не розуміють цього ті, по чиїх містах поки ще не стріляють ракетами та не скидають на них бомби. Вони гадають, що розмірковуючи про те, чи надавати нам наступальну чи не наступальну зброю, відвертають від себе можливий удар божевільного агресора.
Дарма вони так. Ми щодня переконуємось, що ворогу все одно чим нас вбивати і єдиним варіантом для нас є відповідати тим самим, не запитуючи чи можна нам стріляти по тих варварах саме цим, саме так і саме туди.
Коли у тебе стріляють не час розбиратися чи є те,чим тебе хочуть вбити забороненим конвенцією 1918 року. Треба стріляти у відповідь і стріляти точно.
Це ж нам наші західні партнери не забороняють чи як?
Микола НЕСЕНЮК.
