Власне, жодної загадки у призначенні Сергія Реброва тренером національної команди України немає. Про це призначення всі, кому треба, включно з футболістами і тренерами, знали ще рік тому. І жодних заперечень цьому призначенню не було – Ребров єдиний український тренер, який підтвердив свою кваліфікацію в Європі. Так само ніхто не сподівався на те, що він миттю примчить в Україну, отримавши запрошення до збірної, розірвавши свій арабський контракт і втративши кілька мільйонів.
Загадка в іншому – навіщо було цілий рік відмовчуватись і заперечувати очевидне? У футбольних джентльменів так не прийнято. Маємо сотні прикладів того, як відомі тренери і футболісти заздалегідь повідомляли про майбутню зміну команди, після чого сумлінно допрацьовували свій контракт. Думаю, що попередньому тренеру збірної Олександру Петракову було би спокійніше працювати торік, знаючи, що його замінить Сергій Ребров, офіційно, а не з чуток. Те ж саме стосується і футболістів. Можливо, і відверто карикатурне доручення порулити збірною в грі проти Англії, яке дали Руслану Ротаню, виглядало би тоді не так неоковирно.
Здавалося, що тепер вже загадок не буде – контракт з Ребровим урочисто підписано. Але сума контракту засекречена. Від кого? Від УЄФА, де цей контракт зареєстровано? Чи від “розслідувачів”, яким суму контракту точно “зіллють” або вже “злили” добрі люди із оточення футбольного начальства?
Навіщо нам ці загадки, чутки і плітки навколо Реброва і збірної? Хіба не можна працювати відкрито, як це прийнято у цивілізованому світі, куди ми так прагнемо? Упевнений, що це було би краще і для Реброва, і для збірної, і для нашого футболу. Щоб вболівали ми за них щиро і без жодних загадок!
