У перші дні після 24 лютого я виявив слабкість. Вона полягала в тому, що я швиденько збігав на базар і купив про запас мила, прального порошку, миючих засобів, зубної пасти, батарейок та чимало всього іншого, без чого в умовах повномасштабної агресії почувався би не зовсім комфортно. На щастя агресор тепер трохи далі ніж наприкінці лютого тож базар працює у майже такому ж режимі як і до війни.
Я пішов туди щойно почало закінчуватися саме необхідне – нехай буде трохи про запас. Однак побачив, що звичного засобу для миття посуду, який я купував роками, немає ні у кого. Те ж саме було з пральним порошком та шампунем.
Врешті я таки запитав причину відсутності звичних товарів у наступної продавчині. Може пізніше завезуть коли тепер нема?
- Не завезуть і не шукайте, - почув я у відповідь. - Воно ж усе було російське, а його вже не возять!
У цих словах була неспростовна логіка – нині і справді возити шампунь із росії дещо ризиковано. Але не це завдало мені страждань – можна ж купити інший шампунь, мило, пральний порошок та все інше - доведеться звикнути!
Мене інше збентежило – виявляється я усі ці три місяці мився шампунем клятого агресора! І всім іншим, згаданим тут і не згаданим! Ба більше – я передавав дещо із цього синові до війська, і тим самим підтримував економіку загарбників.
І це ще не найгірше – тих російських товарів по складах ще невідомо скільки – розпродали ж бо найбільш якісне і ходове! Навряд чи торговці викидатимуть товар, який можна таки продати, нехай він і зроблений ворогами.
Чому так сталося? Тому що все, на чому написано російською, ми у давні часи вважали заздалегідь неякісним і завжди прагнули купити щось таке, що підписане не по-нашому. Ми і не зауважили, що з часом чи не вся та яскрава продукція, що прикрашає вже який десяток років полиці наших магазинів та базарів, стала виготовлятися в росії, лише з іноземною етикеткою. Усі ці «брендовані» товари від кросівок «адідас» до автомашин «форд» часто-густо вироблялися нашими нинішніми і довічними ворогами по закордонних ліцензіях і потім везлися до нас. А ми й не придивлялись – аби дешеве було і якісне!
Тепер нарешті цьому буде покладено край. Ворог більше не добереться до мене через зроблений ним шампунь чи дизельне пальне. Тепер все у нас буде або наше, або наших друзів. Теж тепер, сподіваюсь, довічних!
Микола НЕСЕНЮК.
