На президентських виборах 2019 року я голосував у другому турі за Порошенка. Не тому що він був найкращим, а тому що вибору, як я тоді гадав, у мене не було. Не голосувати ж за коміка! Але більшість думала не так. І тому ми маємо нинішнього президента, подобається він комусь чи ні. Бачили очі що купували! Щодо Порошенка, то він для мене тоді ж, тобто у 2019-му, і закінчився. Не виправдав довіри. Крапка. Це, як на мене, очевидно і не підлягає обговоренню.
Звідки ж у нас тоді така кількість активних «порохоботів», які не бачать очевидного? Про це я напишу наступного разу, а поки що задам цим «порохоботам» одне запитання – чому від політика, якого обрали у 2014-му у першому ж турі, за п’ять років у тому ж першому турі відвернулися понад дві третини тих, хто за нього голосував? Сім мільйонів українців із майже десяти мільйонів? Хто у цьому винен?
Нормально мисляча людина відрізняється тим, що причини своїх невдач шукає насамперед у собі. Що я зробив не так? У чому помилився? Коли робити саме так, то є нагода якщо і не зазнавати ніколи більше невдач, або хоча б уникати допущених помилок.
Люди, які визнають власні помилки і намагаються їх виправити, викликають довіру. Ті ж, кому винуваті усі довкіл, приречені на нові і нові невдачі. Все вищенаведене загальновідомо і не є моїм відкриттям.
Мене інше цікавить – хочу побачити чи почути де і коли або сам Порошенко або його прихильники визнали власні помилки. Навіть не помилки – аби від тебе відвернулося сім із десяти мільйонів людей, які тобі довіряли, треба цих людей обманути у найкращих сподіваннях.
Але мовчить Порошенко і його численна свита. Винувати всі окрім них. Не думаю, що серед сотень тисяч «порохоботів» усі такі недолугі. То чому ж вони роблять вигляд, що не бачать, що чимало із зробленого їхнім кумиром за п’ять років президентства виглядає тепер не помилками, а злочинами? Відповідь є і вона максимально проста. Але про неї згодом.
А поки що, дорогі мої «порохоботи», спробуйте пояснити куди ваш лідер подів сім мільйонів прихильників? Чекаю!
Микола НЕСЕНЮК.
