Конституцією України закладено принцип обов’язковості виконання судових рішень. Вироки, рішення, постанови, ухвали, які виносяться ім’ям України, повинні виконуватися, і цю функцію покладено законом на Державну виконавчу службу (ДВС), яка є єдиним органом примусового виконання рішень в Україні. В цьому році організація одночасно святкує дві події: 10-річчя і вперше відзначає День працівника Державної виконавчої служби. Про роботу Державної виконавчої служби, її основні досягнення говоримо з головним юристом країни, міністром юстиції України Миколою Оніщуком.
— Яким чином у державі відбувався процес створення та становлення такого важливого інституту, як Державна виконавча служба? — Формування інституту державних виконавців в Україні відбувалося поступово. Поділ влади на законодавчу, виконавчу і судову юридично відбувся в 1996 році одночасно з прийняттям Конституції України. Утворення Державної виконавчої служби у системі органів Міністерства юстиції України стало заміною існуючого раніше інституту судових виконавців, які діяли у складі судової системи України і фактично відносилися до районних судів загальної юрисдикції, до складу органів Міністерства юстиції. 24 березня 1998 року Верховна Рада України прийняла Закон України «Про Державну виконавчу службу», на яку покладено завдання своєчасного, повного і неупередженого примусового виконання рішень, передбачених законом. На виконання цього закону на початку 1999 року в системі органів Міністерства юстиції України було утворено Державну виконавчу службу та сформовано її органи. — Багато наших громадян щодня зіштовхуються із судами та судовими рішеннями. Наскільки складною є робота державного виконавця? — Робота державного виконавця — це повсякденне спілкування з десятками людей: учасниками виконавчого провадження, посадовими і службовими особами, керівниками підприємств-боржників. І ця робота постійно пов’язана з гострими конфліктними ситуаціями — вилученням і позбавленням боржників майна, виселенням громадян, розв’язанням корпоративних спорів. Уміння виконавця за таких обставин знайти правильні шляхи розв’язання конфлікту на законних засадах і при цьому забезпечити своєчасність, повноту і неупередженість примусового виконання рішень — ось ті основні завдання, які щодня постають перед державними виконавцями. Проте незважаючи на складність процесів, я переконаний, що Державна виконавча служба — це ваш надійний помічник у виконанні судових рішень. Адже ДВС реалізує одну з найважливіших функцій держави — виконання рішень судів та інших органів. — Чи змінилися підходи у роботі Державної виконавчої служби протягом десяти років її існування? — Зміни відбулися, і вони достатньо суттєві. І що головне — ці зміни забезпечують більш ефективне виконання рішень судів на користь того чи іншого громадянина. Зокрема, було врегульовано питання контролю за законністю виконавчого провадження шляхом встановлення відповідної процедури та процесуальних повноважень посадових осіб органів Державної виконавчої служби, сформовано відділи примусового виконання рішень по всій вертикалі структури Державної виконавчої служби, збільшено штат державних виконавців, підвищено рівень їхньої оплати. На сучасному етапі проблема примусового виконання рішень в Україні набула нового змісту, адже шляхом виконавчого провадження здійснюється правозахисна функція держави. Це викликає потребу змін в організації системи виконання рішень, і, як показує досвід багатьох іноземних держав (а це більшість країн Євросоюзу), найкращим способом досягнення поставленої мети є запровадження недержавних форм виконання рішень поряд із державною. — Які найважливіші події чи зміни відбулися в Державній виконавчій службі під вашим керівництвом протягом останнього року? — Головне досягнення — підвищено показники щодо стягнення виконавчого збору до Державного бюджету України. Так, за 10 місяців 2009 року порівняно з минулими роками державні виконавці стягнули найбільшу суму виконавчого збору — 122 077 059 грн. Так, у за 10 місяців 2005 року вона становила 82,3 млн. грн., 2006 року — 85,6 млн. грн., 2007 року — 84 млн. грн., 2008 року — 98,6 млн. грн. Це досягнуто завдяки активній роботі державних виконавців щодо виконання рішень судів та інших органів. У цьому році державні виконавці до судових органів направили 7 913 подань відносно боржників про тимчасове обмеження їхнього права на виїзд за межі України у зв’язку з невиконанням зобов’язань, покладених на них рішеннями судів. Крім того, на розгляд до правоохоронних органів було направлено 11 865 подань про притягнення до кримінальної відповідальності осіб, у діях яких є наявні ознаки злочинів, покарання за які передбачене Кримінальним кодексом України. Всього за цими поданнями порушено 4 670 кримінальних справ, у тому числі відносно боржників за злісне ухилення від сплати аліментів порушено 4 511 кримінальних справ за ст. 164 КК.
