Уже більше місяця на Рівненщині не можуть призначити очільника обласної міліції. На перешкоді - боротьба різних груп впливу, в якій активну участь беруть не лише ті бізнесмени, які заявили про себе (та свої владні амбіції) під час рівненського Майдану, але й представники влади минулої, яким конче потрібно сховати кінці у воду так, щоб їх ніхто не знайшов, а краще - взагалі не шукав.
І тим і іншим дуже не сподобалася кандидатура Миколи Щирука, якому одразу стали закидати, що він "людина Кучерука". Власне, саме з цього й почав з ним розмову кореспондент "РВ".
- То ви людина Кучерука?
- Миколу Кучерука, справді, знаю давно. Щоправда, останніх років шість ми не спілкувалися. Але справа в іншому. Важливо, що мою кандидатуру підтримали одразу чотири народних депутати від Рівненської області: Кучерук, Осуховський, Королюк і Чугунніков. Це чотири опозиційних народних депутати, які представляють "Батьківщину", "Свободу", Народний рух, УДАР. Власне, якби не їхня підтримка, я б і не розглядав для себе можливість призначення.
- А чому? Навіщо вам підтримка депутатів?
- Коли до мене звернулися з такою пропозицією з Міністерства внутрішніх справ, то я чудово розумів, яка ситуація на Рівненщині: що тут ніяк не можуть призначити керівника, що ходять озброєні люди, що працівники міліції дезорієнтовані, а інспектори ДАІ бояться виїжджати на патрулювання. Ви пам'ятаєте, які відео показували тоді на всіх телеканалах і якими сюжетами з Рівненщини лякали Схід України? Чи можна було йти на посаду в такій ситуації без підтримки людей, тим паче, що я до того вже більше десяти років працював за межами області? Тому для мене підтримка народних депутатів, за якими стоять реальні виборці, мала стати необхідною точкою опори для наведення тут належного порядку.
- І депутати вас підтримали?
- Так, є навіть відповідний документ з їхніми підписами. Але головне, що ми всі відкрито погодилися щодо завдань, які стоять перед керівником УМВС, а саме - встановлення правопорядку, спокою та відродження доброго імені правоохоронців в очах людей.
- Але поки люди навіть не дали представити Щирука особовому складу…
- 30-40 осіб, які тоді зібралися перед управлінням, - це, безперечно, люди, але це ще не всі мешканці Рівненщини. По-друге, представлення в той день і не мало бути: всі розуміли, що йде шалений спротив, багатьох активних громадян просто обманули і використовують, тому я лише хотів зустрітися з особовим складом і пояснити, наприклад, що ніколи не збирався "ставити міліцію на коліна", як приписали мені в Інтернеті. Навпаки, моє завдання - не дозволити нікому помикати міліцією і принижувати працівників. Але нормального спілкування тоді не вийшло. То скажу зараз, щоб люди знали: ніхто ні мною, ні міліцією з якихось кабінетів керувати не буде. Я сам не платив за цю посаду, і в міліції ніхто нікому платити не буде. Є оклади, є посадові інструкції, є функціональні обов'язки, є закон. Ось ті рамки, в яких ми будемо працювати самі й за які не дозволимо переступати іншим.
- Ви говорили тоді ж про копачів бурштину. Правда, що Сашко Білий хотів контролювати видобуток бурштину у північних районах? Начебто "Правий сектор" спалив там десятки помп, були розборки з бандитами і т.п.?
- Про Сашка Білого не скажу, бо не маю доступу до оперативної інформації. А те, що наш бурштин рівненський є унікальним, що він іде у Польщу і в Китай, де його продають на мільйони доларів, то це давно відомо. Але сам цей видобуток і контрабандні потоки контролюють цілі злочинні угруповання. Тому я проти того, щоб ловити якогось селянина-копача і звітувати про це як про результат роботи. Нам треба припиняти діяльність злочинних угруповань, затримувати їхніх керівників. Ось тоді це буде нормальна статистика. І про це я казав в управлінні.
- Вважаєте, що зможете прикрити контрабанду бурштину?
- Я вважаю, що є народні депутати, їхні політичні сили, фракції і є бурштин на Рівненщині - величезне багатство, яке при зміні законодавства, видачі ліцензій, патентів, з відповідними зобов'язаннями могло б давати податків у бюджет області, мабуть, не менше, ніж дає зараз Рівненська АЕС. Тобто треба комплексно наводити порядок, а не підлаштовуватися під керівників на обласному рівні, які б хотіли впливати на цей бізнес. Завдання ж міліції - не займатися копачами, а вести боротьбу зі злочинними угрупованнями.
- Зараз, працюючи у приватній структурі, ви отримуєте значно більшу зарплатню, ніж матимете на посаді керівника УМВС. Це так?
- Не знаю, напевно, більше. Не цікавився. Щоправда, структура, в якій працюю - ПАТ "Укрнафта", є державною, і я в ній продовжую займатися питаннями безпеки та правопорядку. Ми вирішуємо питання з незаконним відбором нафти, з економічними злочинами, тож досвіду я не втрачаю, а щодо грошей… Є й важливіші речі у житті.
- Які саме?
- Для мене це питання професійної самореалізації, а тепер - і честі. Усе почалося в 2005 році, коли я написав заяву на звільнення. Чи навіть раніше, коли під час другого туру президентських виборів у 2004-му я, керуючи УБОЗом в Івано-Франківській області, заявив на нараді, що мої підлеглі відкріпних талонів брати не будуть, нікому їх не здаватимуть, а голосуватимуть так, як вважають за потрібне. І що я теж нікому голосувати замість себе не дозволю. Тоді це було нечувано, мене називали зрадником, і я морально вже був готовий, що після виборів мене посадять. Але почалася революція...
- І ви стали героєм…
- Несподівано все обернулося: спочатку дифірамби, обіцянки, а потім у квітні новий губернатор викликає мене, прокурора і ще одну людину, кладе на стіл документи по землі біля "Буковелю" десь на 120 га землі - кримінальна справа - і каже, щоб ми цю справу закрили: "Забудьте про неї". Так і сказав. А я відповів, що "тоді у цьому кабінеті мені робити нічого". Вийшов і написав рапорт на звільнення у запас.
- Шкодуєте про той вчинок?
- Ні, просто я завжди знав, що моє покликання - правоохоронні органи. Це те, що я знаю і розумію, те, що я вмію організовувати і робити добре. Куди б не йшов, чим би не керував, у мене завжди були позитивні результати. 22 роки оперативної діяльності - від інспектора до першого заступника начальника УМВС області. Тому, чесно кажучи, я з болем ішов і завжди мріяв повернутися. Тим паче, якщо це Рівненщина, моя мала батьківщина.
- Кажуть, що ви жорсткий керівник.
- Можливо. Жорсткий, але справедливий. У мене так завжди: спочатку є спротив, недовіра, а потім у всіх - очі горять, люди з радістю служать справі і всі хочуть до нас у підрозділ перейти. Принаймні так було раніше. Сподіваюся, і цього разу буде, якщо призначать.
- А якщо не призначать?
- Тоді хтось інший керуватиме. Головне, щоб цей керівник працював із думкою про людей. У мене на початку роботи в Івано-Франківському УБОЗі була одна з перших нарад. Підходжу до вікна і бачу - йде людина з пакетом. Питаю в присутніх - більше ста підлеглих - хто це йде?.. Вони кидаються до вікон, не можуть впізнати. Кажу їм: "Сідайте. Не важливо - хто саме це йде: можливо, на роботу, а може, в справах, може, в лікарню чи в магазин. Важливо, що це - громадянин. Людина, яка хоче жити в безпеці, хоче, щоб усе було спокійно. І от наше завдання в тому, щоб її, ось цю людину, цього чоловіка - захистити. Захистити, перш за все, від злочинів та злочинних посягань". Так я вважав тоді, і тепер, коли пожив кілька років за межами служби, то лише переконався, що це має бути пріоритет усіх правоохоронних органів. Тому хто б не прийшов на посаду керівника, я б усім рекомендував пам'ятати про "чоловіка з пакетом". Це - головне.
- Хороша історія…
- У мене багато таких. Наприклад, про "Лінію інспектора", завдяки якій нам в Івано-Франківську вдавалося розкривати і головне - доводити до суду по 28-29 справ по організованих злочинних угрупованнях на рік. Може, поговоримо і про це, (посміхається) якщо призначать.
- А про люстрацію не хочете поговорити наостанок?
- Та ніби ж я пройшов її. У Рівному на засіданні Люстраційного комітету за мене проголосувало 50% присутніх. Казали, що це більше, ніж в інших. Це при тому, що я нікого з присутніх не знав. А загалом вважаю, що люстрацію зараз має пройти кожен керівник. Просто, щоб пережити це відчуття і знати, що рано чи пізно прикликати і запитати можуть кожного.
