Міліції вдалося розкрити вбивство, яке вісім років вважалось «глухарем», адже вбивця залишив рівенським міліціонерам на згадку про себе лише труп і кривавий відбиток пальця на стіні. Експерти сказали, що в їхній базі даних власника цього відбитка немає, а це означає, що він судимим не був.
...Наприкінці 1998 року працівники Рівенського автотранспортного технікуму, занепокоєні кількаденною відсутністю на роботі свого 50-річного колеги — інструктора-водія Анатолія Скорохода, прийшли до нього додому, двері їм ніхто не відчинив, хоча й довго стукали. Люди й допустити не могли, що їхній колега вже покійник, а поряд з ним тремтить від страху та гарячково шукає вихід із ситуації його убивця. Анатолій мешкав в одному з будинків на вулиці Київській у Рівному. Коли міліціонери прибули туди та нарешті відчинили двері, знайшли Анатолія без одягу у ванній кімнаті. Убивця завдав йому кілька ножових поранень ще у ліжку, а потім приволік тіло у ванну кімнату. Оперативники з’ясували, що востаннє Анатолій відірвав листок календаря ще 26 грудня. А тим часом вбивця залишив міліції цидулку такого змісту: «Он хотел меня изнасиловать. Монах». — За однією з версій, Анатолія міг вбити хтось із друзів, яких у нього було чимало. Вони мали звичку постійно надокучати йому вдома. Траплялось, що Анатолій просив допомоги у сусідів — щоб казали непроханим гостям, які грюкали у двері, що його немає вдома, — сказав журналістам старший радник юстиції Олександр Коташевський, який був тоді прокурором-криміналістом прокуратури Рівенської області та виїжджав на місце вбивства. Міліція тоді перевірила чимало чоловіків, які спілкувались із вбитим. Першими потрапили на розмову з людьми в погонах ті, хто мав прізвисько «Монах», проте всі вони мали майже стовідсоткове алібі на момент вбивства. В поле зору на той час потрапив навіть колишній працівник прокуратури області, якого також запідозрили у нетрадиційній сексуальній орієнтації. Та якщо і заходили ті люди до Анатолія, то лише для того, щоб випити чарку-другу чи погрітись. Дехто з підозрюваних, щоправда, після спілкування з міліцією навіть... явки з каяттям написав, що вбив Скорохода, та вони були сфабрикованими. Відтоді минуло чимало часу. Справа виглядала зовсім безнадійною і припадала пилюкою в архіві. А нещодавно злочин вдалося розкрити. — У Луганській області за скоєння крадіжок був затриманий 26-річний чоловік. Коли в нього взяли відбитки, з’ясувалося, що це його кривавий слід залишився під час вбивства у Рівному. Затриманий написав явку з каяттям. Зараз він перебуває у слідчому ізоляторі у Рівному, під час відтворення підозрюваний показав і розповів, як все відбувалось, — повідомив «РВ» начальник відділу карного розшуку Рівенського МВ УМВС України в Рівенській області Руслан Грицай. Юнак з Луганщини познайомився з рівнянином Анатолієм під час відпочинку в санаторії «Маяк», що на Одещині. Залишили один одному свої координати. Коли Олександра призвали служити у військо, він звідти втік, мовляв, «діди» погано з ним поводилися та знущались. «Жертва дідівщини» не ризикнув додому повертатись, бо знав, що там його насамперед шукатимуть, отож згадав про запрошення Скорохода та приїхав до нього у Рівне. Що трапилось далі між Анатолієм, який юнаку в батьки годився, та Олександром, сказати важко. Луганчанин і зараз стверджує саме те, про що написав тоді у записці рівенським міліціонерам. Він каже, що захищався, отож і вдарив Анатолія ножем, а коли побачив мертвим, перелякався. Просидів кілька діб з покійником у хаті. Чув, як Анатолія шукали, боявся, щоб одразу не вибили дверей. Грошей, щоб повернутись додому, не було, отож довелося зателефонувати мамі. Жінка приїхала за своїм сином у Здолбунів та забрала його додому. — Мамі про те, що вбив людину, я не розповів. Мені цей злочин не давав нормально жити, мучив усе життя. Якби я тоді залишився у Рівному, то сам би прийшов у міліцію та зізнався у вбивстві, — каже затриманий. — Призначено почеркознавчу експертизу, яка має дати відповідь, чи справді луганчанин писав записку, знайдену в оселі Скорохода, — сказав кореспонденту «РВ» начальник ВРК Руслан Грицай.
