Цього понеділка Радивилів залишився без всенародно обраного торік міського голови Миколи Карапетяна. Про те, що його затримано міліцією і взято під варту, його підлеглі й не здогадувались. Принаймні так стверджує заступник міського голови Віктор Ісюк, який нині керує Радивиловом. Нібито чув щось пан Ісюк про затримання Карапетяна, але точно нічого не знає. Звісно, що правди говорити Віктор Ісюк так просто не захотів. А можна було б. Уявіть собі, що міський голова зникає, а його підлеглі продовжують спокійно працювати, не б’ють на сполох, не кличуть міліцію, не шукають по лісах та болотах. І це в такому місті, як Радивилів, де не те що люди, навіть коти всі один одного знають. Значить була у заступника причина не цікавитися зникненням шефа. Інакше він дізнався би про все за кілька хвилин, як зробили це кореспонденти РВ.
Виконуючий обов’язки начальника УБОЗу Ярослав Голомша підтвердив факт затримання Миколи Карапетяна, його брата та ще одного громадянина за підозрою у вимаганні. Правоохоронним органам і зокрема управлінню по боротьбі з організованою злочинністю краще знати, кого і за що затримувати. Однак, окрім кримінальної, в історії з арештом Миколи Карапетяна простежується і певна політична лінія. Міський голова Радивилова народився і виріс у місті, яке згодом обрало його своїм керівником. На очах невеличкого містечка пройшло все життя Миколи. Він працював на меблевій фабриці, був музикою у ресторані й одним із перших радивилівців пішов «у бізнес». Саме як бізнесмена, керівника малого приватного підприємства «Фортуна», знали у Радивилові свого міського голову, коли обирали його абсолютною більшістю голосів. За Карапетяна проголосувало 51,2 відсотка виборців, хоча дехто звинувачував переможця у не завжди коректних методах агітації. Тут виникає цікава деталь: на вибори Карапетян йшов за підтримки опозиційного блоку Юлії Тимошенко, хоча сам ніколи не був членом жодної з партій цього блоку. Ми далекі від того, щоб звинувачувати когось у політичній розправі над Карапетяном. Але якщо зважити на те, що зовсім недавно в газеті, яку видає обласна рада, голову Радивилова ставили у приклад, здивування стає ще більшим. Не такі вже великі гроші ходять Радивиловом, аби сколотити злочинним шляхом пристойний капітал. Найбільш помітні для населення дії Карапетяна на посаді міського голови були спрямовані на впорядкування стихійної торгівлі й будівництві критого ринку. Можливо, це комусь не сподобалось. А може, занадто відвертим був пан Микола, розповідаючи, що витрачає на розвиток міста власні кошти? Поки що правоохоронці утримуються від коментарів, повідомивши лише, що міського голову Радивилова затримано за підозрою у скоєнні злочину, передбаченого ст. 189, ч.2 Кримінального кодексу, тобто за вимагання, яке ще недавно в народі називали «рекетом». Рішенням суду термін перебування Карапетяна під вартою збільшено від належних трьох до десяти діб. Так само не дають оцінки тому, що відбулося, офіційні представники влади. Зокрема, голова обласної ради Роман Василишин послався на те, що міський голова Радивилова підпорядкований не йому, а районній раді, тому з Карапетяном пан Василишин не знайомий. Невдовзі ми дізнаємось, у чому саме звинувачують Миколу Карапетяна. Звісно, що в нашій, абсолютно чесній і непідкупній владі не місце хабарникам та вимагачам. І з ними слід боротися, викривати і карати згідно з законом. Якщо це робити всерйоз, то у міліції не вистачить слідчих ізоляторів. Якщо ж влаштувати показове покарання одного керівника, який чимось відрізнявся від інших, то це нашим правоохоронцям до снаги. Покарають одного — інші боятимуться і будуть ще рішучіше відмовлятися від будь-яких побічних законів і житимуть, як зараз, тільки на свою зарплату. Чинне законодавство дозволяє затримати всенародно обраного міського голову, він не має, як нардепи, недоторканності. Нардепи у нас мудрі — знають, які закони приймати і кому, в разі чого, може загорожувати небезпека бути упійманим на вимаганні.
