Майже все, чому в Рівному не пощастило перейти у приватну власність, має занедбаний вигляд. І самому місту — як жителям, так і владі — до цього часто байдуже. Бо ж комунальне майно сприймають не як «своє», а як нічийне. За останній тиждень цьому два приклади — розпочате поліцією розслідування щодо вандалізму на Пагорбі Слави та зниклі з Лебединки ковані фігури знаків зодіаку.
Знаки зодіаку встановила на алеї перед краєзнавчим музеєм Ніна Крока, яка має власний Музей кованих фігур у Рівному та є засновницею щорічного рівненського фестивалю «Коване серце України». Торік на фестивалі викували 12 знаків зодіаку, які виглядали доволі привабливо і заманювали багатьох охочих зробити фото, не менше і тих, хто хотів на них «покататися». Нещодавно одна з кованих фігур впала на дитину і мама подала заяву до поліції. Пані Крока вирішила скульптури забрати, аби не відповідати за травматизм людей, які на них вилазять. А як виявилося, місто мало цікавилося, як ковані фігури стоять та який вигляд мають.
Минулого тижня поліція відкрила кримінальне провадження після дзвінка пенсіонерки, яка повідомила, що з монумента на Пагорбі Слави зрізали носи бронзовим фігурам солдата та дівчинки, а також два пальці вояка. Згодом з’ясувалося, що монумент було пошкоджено ще кілька років тому, але на це не звертали уваги ні мешканці (а якщо й звертали, то не телефонували у поліцію), ні комунальні служби.
Як зазначив «РВ» начальник Рівненського відділу поліції Василь Зелінський, правоохоронцям після дзвінка рівнянки взагалі довелося довго шукати, яке комунальне підприємство міста відповідальне за утримання меморіалу. Камер спостереження на Пагорбі досі немає, окрім того, зважаючи на давність, знайти крадіїв буде непросто. Досі так і не знайшли навіть тих, хто у 2016 році розбив плиту Степанові Бандері біля входу у парк ім. Шевченка.
Пам’ятники у Рівному мають не надто добру охорону, біля них принаймні мали би бути камери відеоспостереження — це визнає заступниця міського голови Галина Кульчинська. Та й концепцію частини з них, морально та історично застарілих, потрібно змінювати.
— Меморіальні комплекси не підпадають під закон про декомунізацію. Зрештою, на Пагорбі Слави на монументі — фігури людей, військових, цивільних, і напис «Слава героям», присвячений всім, хто загинув у часи другої світової війни, у тому числі мирним жителям, — зазначає Галина Кульчинська. — Скульптори уже працюють над відновленням фрагментів меморіалу. Зрівняти з землею його не потрібно. Туди у травні приходять люди, чиї батьки-діди загинули на війні, у таборах. І це, однозначно, привабливе туристичне місце у Рівному.
Але цю територію потрібно розвивати. Наприклад, створити навчально-розважальний молодіжний центр чи співоче поле, аби пам’ять про людей, які загинули на війні, залишалася надовго. Я б, наприклад, замінила у Рівному пам’ятник «Просвіті» — він заслуговує бути кращим. Натомість мені особисто дуже подобаються пам’ятники Уласу Самчуку, Симонові Петлюрі та Нілу Хасевичу. Вони, на мою думку, достатньо стримані та елегантні. Можливо, зараз би по?іншому виглядав пам’ятник Тарасові Шевченку у центрі Рівного. Але тоді, у 90?х, потрібно було щось таке велике, епохальне, як супротив радянській системі. Мені подобається, коли ставлять пам’ятники, пов’язані з життям людей. Наприклад, як у США встановили пам’ятник Рузвельту з його собакою. Але який би пам’ятник не був, акти вандалізму неприйнятні.
Алла САДОВНИК.
