Мода 30-х у Рівному: білизна марки «Галя» та капелюхи «Bon-Gout»

6541 0

Ми у соцмережах:

Мода 30-х у Рівному: білизна марки «Галя» та капелюхи «Bon-Gout»

Якби на вулицях нашого міста з'явились рівняни 30-х років минулого століття, ми б неодмінно звернули увагу на їхнє модне вбрання. Із світлин тих часів на нас дивляться наші гарні, стрункі, гонорові та стильно одягнуті предки. Завжди у головних уборах та рукавичках, хоч у липневу спеку, хоч у січневий мороз. Влітку жіночі капелюшки були виконані з якісної соломки або штивної тканини, а рукавички були обов'язково мереживні. Зимові аксесуари — натуральне хутро, якісна вовняна тканина та стильне взуття.

Image31 Модна індустрія у 20-30-ті роки минулого століття розвивалася у Рівному разом із усім цивілізованим світом. На відміну від наглухо зачиненої від світу під радянської України, Рівне, яке входило до складу Польщі, було тоді частиною Європи. До нас приїздили люди із західних країн, рівняни теж вільно їздили за кордон. Вільний доступ до європейських товарів надав можливість місцевим майстрам вдягати своїх клієнтів за наймоднішим зразками. У ті часи в рівному один за одним відкривалися магазини готового одягу, тканин, швейної фурнітури, швейних машин, хутряні крамниці, модні ательє та кравецькі майстерні, взуттєві магазини. Усі вони завзято рекламували свій товар. І було кому — тоді у Рівному було майже 60 тисяч мешканців. Власники магазинів (як правило, поляки та євреї) отримували річні ліцензії на торгівлю, окремі об'єднувалися у "цехи". При цьому обов'язковим був статут, яким керувалися при роботі — наприклад, "Статут цеху об'єднаних кравців в Рівному", "Статут цеху шевців-християн в Рівному", "Статут цеху кравців-євреїв в Рівному". Image35 В "Адресній книзі" Рівного за 1930 рік подається перелік торгових закладів міста: магазинів тканин, так званих мануфактур, було 13, хутряних крамниць — 6, взуттєвих магазинів — 18, магазинів із продажу швейного обладнання — 2, кравців значилося 10 осіб. А магазинів, де можна було купити косметику та парфуми я нарахувала аж 44! Власники намагалися зосередити бізнес в торговому центрі Рівного, власне, тенденції торгового менеджменту не змінилися і дотепер, та й торговий центр міста знаходився там, де і тепер, тобто, на головній вулиці міста (нині Соборна), яку польська влада перейменувала із "вулиці Шосової" на "вулицю 3 Мая" або поруч із нею. До прикладу, капелюшних магазинів було там аж 11. Капелюшний магазин пані Іздеберської знаходився у будинку під №214; магазин жіночих головних уборів пана Керліха з гучною назвою "Bon-Gout" — у домі №134. Image36 Окремої розповіді заслуговують фірми, які були зареєстровані в Рівному і займалися виготовленням та продажем товарів легкої промисловості. Фірм було багато, називали їх або гучними іноземними словами, або прізвищами власників. Наприклад, торгова фірма "Zinger Sewing Machine Company", яка спеціалізувалася на реалізації швейних машин; експортний Союз Польського текстилю займався виробництвом та продажем одягу; фірма чоловічого одягу "Szyk", власник Креплак, торгові взуттєві доми Ізраеля Бірнбаума і Ривки Дінер, склад тканин та хусток Шимона Бракера, "Pabiamo" — оптова фірма, яка торгувала тканиною, галантерейна фірма Пєтка та Хоришка та інші. Знаходилися вони в зручних для торгівлі вулицях — 3 Мая, Замковій, Шкільній, Понятовського, Торговій. Кравецькі та шевські майстерні також реєструвалися та ліцензувалися, складали професійні статути. Щоправда, коштували тканини та послуги з пошиття одягу недешево. Пам'ятаю як моя бабуся вимовляла магічні слова "габардин", "шифон", "креп-жоржет", "крепдешин" — тканини, з яких шилися тодішні наряди. Дозволити собі обновку модниці та модники могли нечасто. Речі берегли, одягали "на свято". Більшість жінок того часу самі вміли шити, тож вручну гаптувати комірці та манжети, плели светри, вишивали. Особлива увага приділялася вишиваному народному одягові, який також з задоволенням носили. Image40 Оскільки товару, як завжди за капіталізму, було тоді значно більше, ніж покупців, виробники та торговці, як і тепер, коли капіталізм повернувся, давали рекламу до місцевих газет. Реклама закликала бути модними, у ній часто вказувалось, що той чи інший товар привезений чи то з Варшави, чи з Парижу, що додавало йому ваги як імпортному. Ось приклад реклами у газеті "Волинське слово":

"Магазин Г. Вугмейстера у Рівному по вулиці 3 Мая телефон 194 З оказії приходу весняно-літнього сезону!!! На всі погодні умови, від найдешевших цін на різноманітний вибір свіжо отриманого вибору тканин:
• постільні тканини різноманітних візерунків • найновіші дамські і чоловічі матеріали на пальта • наймодніші вовняні тканини • шовкові тканини, різноманітні маркізети і марокени • швейцарські літні тканини • меблевий плюш • рушники, гобелени, диванні накидки і фіранки".
alsoread:http://rivnepost.rv.ua/showarticle.php?art=043272 Жіночі журнали, які гортали наші бабусі, вчили вишивати народні блузки орнаментом, урізноманітнювати гардероб новими фасонами одягу, шити та перешивати одяг із дорослого на дитячий. Існували в той час і модні покази, які проводилися у Львові та реклама яких також подавалася у пресі. Люди старшого віку згадували, що продавці одягу, стоячи біля власних магазинів, закликали перехожих зайти в крамницю і "тільки подивитися" на щойно отриманий товар… З порожніми руками перехожий з магазину не виходив. Якщо у нього не було грошей, товар пропонувався без них зі словами "потім занесеш", чим, звичайно, зобов'язував покупця. І гроші не пропадали — місто було маленьким, усі один одного знали!
Олена ГУМІНСЬКА, архівіст.
За матеріалами науково-довідкової бібліотеки Державного архіву Рівненської області.


ПОВІДОМЛЯЙТЕ СВОЇ НОВИНИ В РЕДАКЦІЮ "РІВНЕ ВЕЧІРНЄ": Тел./Viber/Telegram: +380673625686

Читайте також