Маленький Стас разом з батьками та старшим братом 9 місяців прожив під постійними обстрілами.
Про те, як завдяки хоробрості українських бійців родину вдалося евакуювати в безпечне місце, розповідає видання Українська правда. Життя. За словами журналістів, сам Стас давно мріяв виїхати з Бахмута, але його матір боялася невідомості і того, що не знайдуть собі прихистку - це був страх "ми нікому не потрібні". А згодом евакуюватися з цього міста, яке прострілюється ворогом наскрізь, стало можливо лише під прикриттям військових. Саме таку спецоперацію з порятунку Стаса і провів Петро "Стоун" разом із командою небайдужих.
Стас познайомився з "дядьою Петєю" просто на вулиці Бахмута, де він на фоні гуркоту від вибухів спокійно стояв та жував шоколадку. А потім запропонував показати захисникам, що росіяни зробили з будинком, де розташована його квартира. Від прильоту снаряду не лишилося нічого, крім стін та купи палаючого попелу. Хлопчик мужньо ходить згарищем і каже, що він не боїться та вже звик до вибухів. І від цих слів із вуст 7-річної дитини стискається серце.
Спершу родина жила на шостому поверсі дев’ятиповерхівки, а після влучання у п’ятий – перебралися на другий. На той час із будинку виїхали майже всі його мешканці, окрім десяти людей. Але одного разу хлопчик зізнався військовому, що давно хоче виїхати. Тоді Петро почав переконувати родину в необхідності виїзду, періодично навідуючись до них у гості. Паралельно чоловік шукав шляхи евакуації та варіанти прихистку сім'ї. На вмовляння та на організацію спецоперації у військового пішов майже місяць.
"Був уже кінець грудня, обстріли посилювалися щодня. І я пообіцяв Стасу: "Буде в тебе нормальний новий рік, і ти будеш у школі і в тебе буде майбутнє". Я йому це пообіцяв і не міг підвести. Бахмут зараз – це суцільні бойові дії. Тому ні заїхати в місто, ні виїхати без прикриття військових неможливо. І от зібралася рятувальна група: військові на двох джипах і волонтери на пасажирському мікроавтобусі. А прикривала нас група моїх снайперів. Заїжджаємо спершу ми в Бахмут, автобус за нами. Але ситуація була настільки небезпечна, що нас взялися супроводжувати ще два танки. Уявляєте, наскільки це була серйозна операція? Кіно можна знімати… Таким чином ми проскочили у ті двори, в які нам потрібно. Танки повернулись на свої позиції. А для нашого прикриття по певних секторах розташувалися снайпери", – пригадує події "Стоун".
7-річний Стас зізнався військовому, що всі ці дні молився і чекав. Нині уся родина перебуває в безпеці в Чернівцях. А за словами військових, виїхали вони дуже вчасно, тому що місто тепер ще більш зруйноване, а дістатися до будинку хлопчика було би вже вкрай тяжко.
Єдине, за чим жалкував Стас у Бахмуті - це його іграшкова машинка на пульті. Тож військовий Петро вирішив зробити врятованому хлопцю ще один подарунок: знайти і евакуювати улюблену іграшку також. Адже це пов'язувало дитину з її домом...
- Я вирішив провести ще одну "спецоперацію" з повернення іграшки. Це було на Різдво, коли тривали шалені просто обстріли. Чотири снаряди прилетіли прямо в двір будинку Стаса. Від потужних вибухів повідкривалися двері, повилітали вікна – там будинок просто розноситься… Я знайшов людину, в якої зберігаються ключі від квартири, і так потрапив у помешкання. Знайшов Стасову машинку, і я її йому неодмінно передам! Це єдина річ, яка в нього залишилася, це його зв’язок з рідним домом – більше нічого нема", – розповів "Стоун".
