У липні цього року міський голова Віктор Чайка звернувся до голови облради Романа Василишина з проханням знайти можливість переселити обласне бюро судово-медичної експертизи, що на вул. Драгоманова, 9-А, в інше місце, оскільки будівля перебуває у критичному стані, не підлягає ремонту і цим псує загальний вигляд міста.
Облрада того ж дня написала листа начальникові управління охорони здоров’я п.Семаніву, в якому просить надати свої пропозиції. Питання винесли на розгляд сесії, і в серпні депутати вирішили, що коштів на морг витрачено багато, а отже, переносити його в інше приміщення, що обов’язково потребуватиме ще грошей, недоцільно. Щоправда, створили спецкомісію з дослідження матеріально-технічної бази бюро, але вона поки жодного разу на об’єкт дослідження не приходила. У 2003-му та 2005 роках під програму облдержадміністрації ремонту фасадів моргу перепало близько 127 тисяч гривень, які витратили на нове черепичне покриття дахів своїх приміщень і на встановлення огорожі довкола території. Проте проблему колишньої конюшні земської лікарні, яку багато разів ремонтували, перебудовували й добудовували під потреби різних закладів, розрекламована програма ремонту фасадів принципово не вирішила: не дотримана санітарна норма ні щодо робочих площ, яких у морзі гостро не вистачає, ні щодо відстані до житлових будинків, кафе та магазинів, що в них розмістилися. Тим часом довкола виросли, будуються й будуватимуться у майбутньому нові житлові будинки. — У нас вкрай недостатнє фінансування, — зауважив начальник обласного бюро судово-медичної експертизи Едуард Шараєв, — з обласного бюджету нам виділяють гроші на комунальні послуги, зарплату, бензин і реагенти для лабораторії. На обладнання, яке постійно дорожчає, одна лише каталка для перевезення тіла коштує 1200 гривень, цьогоріч ми не одержали жодної копійки, торік грошей вистачило тільки на мікроскопи. При такому становищі доречною була б спонсорська допомога, однак сама лише назва прохача — «морг» — відлякує потенційного благодійника: у морг лягати ніхто не хоче, це не лікарняні палати, де кожен прагне комфорту. Щодо ж характерного запаху, то п.Шараєв запевняє, що його тут немає: морг придбав нарешті дві холодильні камери. Проблема лише в тому, що тих, кого ховають коштом міського бюджету, вчасно не забирають, іноді затягуючи терміни на місяць, що також не сприяє неухильному дотриманню санітарних норм.
