Країна дочекалася. Більше двох років українцям, щоб своїми очима побачити улюблену «зірку», доводилось тремтячими руками виймати іноді останні гроші, віддаючи їх своїм кумирам. Але час «Ч» знову настав — і знову центральні майдани заповнюються підлітками, знову ставляться величезні сцени, знову народ згадує таке миле українському вуху слово «халява». Вибори незабаром!
Країна дочекалася. Більше двох років українцям, щоб своїми очима побачити улюблену «зірку», доводилось тремтячими руками виймати іноді останні гроші, віддаючи їх своїм кумирам. Але час «Ч» знову настав — і знову центральні майдани заповнюються підлітками, знову ставляться величезні сцени, знову народ згадує таке миле українському вуху слово «халява». Вибори незабаром! В Україні вже стало доброю традицією проведення безкоштовних або, як їх називають організатори, благодійних концертів, куди запрошують виступити зірок як української, так і сусідньої естради. Іноді ці «зірки» відверто та пафосно закликають поставити галочку у виборчому бюлетені навпроти конкретного прізвища, а іноді взагалі не називають конкретних імен. «Ми, — виправдовуються співаки, — кажемо всім — прийдіть на вибори та продемонструйте свою активну громадянську позицію. А за кого будете голосувати — нам байдуже. На лобі ж у нас не написано, за кого ми». Це вони, наші кумири, слізні мрії недозрілих дівчаток, виголошують зі сцени, кажуть журналістам. А потім десь у маршрутці можна почути: «Ти чула, кума, вчора Білик із цим патлатим Кузьмою за ... (потрібне ім’я вписати самостійно) агітували». А виявляється, дійсно агітували. Певне, не тому, що свято вірять в якогось кандидата — у фальшивих кумирів часто немає часу перейматися долею країни та чесністю їхніх майбутніх президентів. Їм треба гроші на черговий кліп, альбом, костюм і т.д. Нехай це будуть «зелені» гроші, чи «озимі», чи «державні» — немає значення. Вони ж не пахнуть. Але руки таки гріють. Проект «Молодь — проти! Молодь — за!» став першою масовою мистецькою акцією-«агіткою» в Рівному, розрахованою, як видно з назви, на молодих людей. Акція дійсно була схожа на нейтральну, хоча за чиї кошти все це відбувається, здогадатись було неважко. Важко було зрозуміти, чому всі ці люди, що прийшли подивитись на «зірок» за кошти одного кандидата, гуділи та вигукували лайливі слова при згадці його імені. Якщо ти проти — не йди, не підтримуй, не голосуй за нього. Натомість бачимо середні пальці в повітрі. А крім цього — прапори кандидата-опонента. За тиждень у Рівне обіцяють привезти представників іншого покоління та іншої країни — Олександра Малініна, Йосипа Кобзона, Валерія Меладзе, Надію Бабкіну та інших. І, певне, вони теж будуть переконувати любителів «шарових» концертів, що щастя усім присутнім настане у разі перемоги певного борця за найвище крісло. Але того відчуття, коли заплативши навіть чималі гроші, можеш вийти з виступу якогось виконавця відверто враженим, вже не буде. Бо для нас безкоштовні концерти — це «халява», а для них — халтура.
