Після війни в Кореї (1950-1953) Армстронг став одним із найкращих американських льотчиків-випробувачів. Саме тому його обрали в загін астронавтів, котрі повинні були висадитися на Місяці, продемонструвавши всьому світу, а особливо СРСР, перевагу американських космічних технологій. “Зоряний час” Армстронга настав 21 липня 1969 року, коли він, командир корабля “Аполлон-11”, першим ступив на поверхню Місяця і вимовив історичну фразу: “Це один маленький крок для людини, але гігантський стрибок для людства”.
На рідній планеті учасників місячної місії зустрічали як суперзірок — щоправда, перед цим витримавши в карантині: невідомо яку інопланетну заразу могли притягти із собою астронавти. Це потім з’явиться безліч конспірологічних теорій на тему: “Американці не були на Місяці”. Пригадали і те, що прапор США розвівається на вітрі, якого на супутнику Землі бути не повинно (експерти ж пояснюють це тим, що конструктори спеціально зробили систему флагштока пружною — щоб виглядала гарно, і коливання тканини викликані саме цим). І те, що на телевізійних кадрах видно відображення Армстронга в шоломі Олдріна. І те, що на небі чомусь не видно зірок. Років десять тому Базз Олдрін, якому вже на той час перевалило за 70, врізав по фізіономії одному з настирливих адептів теорії змови, котрий змушував астронавта заприсягтися на Біблії в тому, що він дійсно був на Місяці.
Після історичної “місії на Місяць” на кораблі “Аполлон-11” Ніл Армстронг більше не літав у космос, свідомо завершивши кар’єру астронавта в зеніті слави. Він не хотів, щоб кроки по місячній поверхні, за якими затамувавши подих стежили 500 мільйонів людей в усьому світі, завели його в безвихідь. Не секрет, що його напарник Едвін Олдрін, котрий висадився на Місяці слідом за своїм командиром, важко переживав космічне потрясіння після повернення на Землю. Тому що мети, порівнянної з Місяцем, більше не було, та й бути не могло. Армстронг же зумів не втратити ґрунт під ногами: у 1971 році залишив роботу в NASA і зайнявся викладанням в Університеті Цинциннаті.
