Цього тижня секретаріат Президента України повідомив про розпорядження Віктора Ющенка відкрити приймальні Президента у кожному обласному та районному центрі. Такий крок викликаний нестримним потоком громадян, які прагнуть, аби їхні проблеми вирішив особисто Президент, якому вони безмежно довіряють. Звісно, ніякому Ющенку не під силу прийняти тисячі людей, розібратися з їхніми проблемами і допомогти. Допоможеш одному — завтра прийде десять, допоможеш цим, післязавтра прийде сто...
Цього тижня секретаріат Президента України повідомив про розпорядження Віктора Ющенка відкрити приймальні Президента у кожному обласному та районному центрі. Такий крок викликаний нестримним потоком громадян, які прагнуть, аби їхні проблеми вирішив особисто Президент, якому вони безмежно довіряють. Звісно, ніякому Ющенку не під силу прийняти тисячі людей, розібратися з їхніми проблемами і допомогти. Допоможеш одному — завтра прийде десять, допоможеш цим, післязавтра прийде сто... Бо ж проблеми є чи не у кожного із сорока восьми, здається, мільйонів українців. Чи добре це, чи має втішати нас така, з дозволу сказати, тенденція? Для цього слід запитати у людини, чому вона звертається особисто до Ющенка, а не до призначеної ним на місцях «чесної влади»? Не довіряють люди новій владі, чи що? Певно, що так, і в цьому теж немає нічого дивного. Віра у те, що добрий цар (чи то Президент) буде більш милостивим, ніж місцева влада, яка «не розуміє» (або занадто добре розуміє) людської біди, існує у народі споконвіку. Чи допоможуть «приймальні Ющенка» на місцях зберегти народну довіру до нового Президента? Насамперед у цих приймальнях має хтось працювати. У кожному райцентрі. Я не про зарплату цих людей — для держави це не гроші. Власне, хтось може попрацювати і «за ідею». Я про те, що це будуть за люди? Де взяти понад п’ятсот «маленьких Ющенків» для кожного райцентру? Щоб вони були такими ж чесними і викликали таку саму безмежну довіру як наш дорогий Віктор Андрійович. Немає де Президенту взяти таких людей. На голів обласних та районних адміністрацій ледь нашкріб. Та й на тих народ одразу ж скаржитись побіг. Коли ж, скажімо, у Рівному буде дві «приймальні Ющенка», обласна і районна, то до кого йти із своєю бідою — до приймальні «народного президента» чи до призначеної ж цим же «народним президентом» державної адміністрації? Пригадується, що за часів Леоніда Кучми його адміністрацію у Києві називали «паралельним урядом», який реально керував країною. Тепер ми маємо нагоду одержати такий «паралельний уряд» не тільки у столиці на вулиці Банковій, а в кожному райцентрі. Настійливий громадянин тепер матиме можливість звернутися до Ющенка двічі через дві паралельні установи. Про результати говорити не буду. І писати листи «на дєрєвню» Ющенку, йдучи з ними до місцевих приймалень Президента теж не збираюсь. Якщо Президенту цікаво — може прочитати цю газету. Його місцевий намісник вже другий десяток років робить це регулярно і дуже уважно.
