29-річний солдат Дмитро Бойко загинув 11 квітня під час виконання бойового завдання в районі міста Мар'їнка на Донеччині. Прощання із Героєм відбудеться завтра, 23 квітня, о 9:30 на майдані Незалежності. Похорон здійснять у Свято-Покровському соборі. Поховають його на кладовищі "Нове".
Війна забирає від нас щирих, справжніх, вірних... Забирає тих, хто міг би ще так багато зробити для нашої країни, громади... Тих, хто відданий своїй роботі на благо міста. Саме таким був Дмитро Бойко, який багато років пропрацював у ШЕУ, повідомляє Рівненська міська рада.
Дмитро Бойко народився у Рівному. Навчався у 18 школі, а за тим у вечірній 15 школі. Відразу по закінченню пішов працювати. Першим та основним місцем роботи для Дмитра стало КП "Рівненське шляхово-експлуатаційне управління автомобільних доріг". Відданий роботі, він завжди був готовий допомогти колегам, навчався, розвивався, прагнув досягти більшого у житті. Тож кілька років тому залишив Рівне та поїхав працювати до старшого брата у Прагу. Але за рік повернувся у рідне місто та вже рідне ШЕУ.
- Він був дуже хорошою, доброю і домашньою дитиною. Звичайний хлопець, зі своїми інтересами, не конфліктний, справжній. Він мав багато друзів, проводив з ними час, але все в міру, - розповідає мама Героя Катерина.
Дмитро не служив у армії, не мав жодного досвіду, але отримавши повістку не ховався, а став на захист Батьківщини.
- Я тоді була у Празі. Він зателефонував, розказав про повістку. Я йому ще казала, дивись не забудь те взяти, і це візьми. А він мені так щиро: "Мамо, не бійтеся, мене тут всі сусіди збирають"... Отак сусіди його і провели, - продовжує мама.
Спершу на Дмитра чекало навчання. Військова справа припала йому до душі, навіть задумувався над тим, аби після перемоги повністю присвятити себе армії.
- Він був захоплений, йому дуже все подобалося. Хотів всьому навчитися, опанувати різну зброю. Чекав цього з нетерпінням. Казав, що то насправді його. Я ще просила, щоб не квапився, бо ж попереду була сама небезпека, - пригадує Катерина.
Війна наче випробовувала Дмитра. Він отримав контузію, був поранений...
- Лікував осколкові поранення плеча у Кривому Розі. Казав, що встиг сховатися, але розірвалося дуже близько біля нього, то зачепило плече... А після госпіталя відразу повернувся до своїх. Дуже просив, щоб ми йому знайшли американську каску і прислали. У п'ятницю вислали йому її, ще в суботу вийшов на зв'язок, дуже зрадів, казав, що дуже її чекає. Але більше зв'язку із ним не було, - каже мама.
