Більше ніж пів сотні вишитих сорочок, десятки рушників і подушок, ікони, картини, плаття для доньки, портрет Тараса Шевченка — це лише частина того, що створив талановитий дідусь.
Федір Якута дуже любить українську вишивку й увесь вільний час проводить у «товаристві» голки, ниток та полотна.
СЕЛО, ЯКЕ НАДИХАЄ
До села, де проживає митець, дістатися не так уже й легко. Острів далеко від райцентру й міжнародної траси. Та саме це додає селу особливої цінності. Острів — неймовірно гарне село зі ставами та мальовничою природою. Воно надихає на творчість… Тож не дивно, що саме тут живе дідусь, який постійно вишиває — навіть уночі, у полі чи подалі від людей.
ЗНАЙОМСТВО З МИТЦЕМ
Вже на подвір’ї мене зустрічає приємна жінка й запрошує до оселі. У кімнаті на дивані сидить усміхнений дідусь, а довкола — краса, яку словами важко передати. Десяток ікон прикрашають кут кімнати — і всі вони вишиті руками Федора Якути.
Поруч лежать справжні «скарби» майстра: мотки ниток різних кольорів, схеми, малюнки, полотно… Наче сцена з кіно.
Невже таке буває? — майнула думка.
Федір Якута народився 1948 року в Кривому Розі. Проте дитинство й усе свідоме життя провів на Дубенщині, де мешкає разом із дружиною, сином та його сімʼєю.
Про своє дитинство й любов до вишивки дідусь розповідає:
«Вперше взяв голку з ниткою до рук у дев’ять років. У школі було трудове навчання. А ще я завжди спостерігав за мамою — вона дуже гарно вишивала. Я захоплювався українською вишивкою й згодом почав вишивати сам. Перші роботи були на домотканому полотні».
ПОКОХАВ ОДНОДУМИЦЮ МАРІЮ
Після школи Федір Якута працював, згодом служив в армії. Повернувшись у рідне село, зустрів свою долю — Марію, таку ж закохану у вишивку.
— Вдень у селі багато роботи, а як усе переробимо — біжимо до полотна. Колись була мода на вишиті штори й гардини. Ми з Федором усю хату ними прикрасили: він вишиває з одного боку, а я — з іншого, — усміхається пані Марія.
— А як вийшов на пенсію і став пастухом — то настав справжній рай. Піду в поле чи до ставу корови пасти й вишиваю. Добре, спокійно, ніхто не заважає, — додає дідусь.
— Та хто ж тобі заважає? Ти й серед ночі можеш вишивати! Не раз було: прокидаюся о четвертій ранку — а мій дід уже за роботою. Бо натхнення прийшло, — жартує дружина.
За минулі роки Федір Михайлович вишив понад 50 сорочок та плаття для доньки. Рідні мають по кілька вишиванок. Але дідусь вишиває й на замовлення. Якось знайомий сина попросив сорочку — майстер швидко впорався. Та поки замовник зволікав, сорочку купила інша людина. Коли ж перший таки згадав про замовлення, дідусь просто… вишив нову.
Під час розмови подружжя Якутів дістає з шафи сорочки та ексклюзивні вишиті подушки, які створюють для себе й дарують рідним.
ДІДУСЬ ЛЮБИТЬ ТВОРЧИЙ «ШОПІНГ»
Десять років тому Федір Якута вперше почав вишивати ікони. Зараз їх у нього вже чимало. Деякі з них прикрашають місцевий храм. До кожної ікони митець створює ще й копію — для дітей. На одну ікону йде від місяця до двох праці, але результат того вартий.
А ще дідусь дуже любить їздити до Дубна та Рівного — не за «чоловічими штучками», а по нитки.
— Краще за мене кольори мені ніхто не підбере, — усміхається він.
