Недарма казав мені колишній сусід — старший сержант запасу, що свободи нашим людям давати не можна. Тільки, казав, за наказом: кроком руш, наліво, рівняйсь, струнко, зліва по одному на роздачу пайків! Я думав, що сержант зовсім здурів за своїх двадцять п’ять понадстрокових років. Виявляється, що мав рацію лицар онучі та кирзових чобіт! Ну хто міг подумати ще двадцять років тому, що дорослі люди здатні влаштувати собі канікули, як діти? Просто так, взяти і в школу не піти! Тобто на роботу.
Недарма казав мені колишній сусід — старший сержант запасу, що свободи нашим людям давати не можна. Тільки, казав, за наказом: кроком руш, наліво, рівняйсь, струнко, зліва по одному на роздачу пайків! Я думав, що сержант зовсім здурів за своїх двадцять п’ять понадстрокових років. Виявляється, що мав рацію лицар онучі та кирзових чобіт! Ну хто міг подумати ще двадцять років тому, що дорослі люди здатні влаштувати собі канікули, як діти? Просто так, взяти і в школу не піти! Тобто на роботу. Чому не погуляти всією країною тиждень-другий? Щоб як у дитинстві забути про всю науку і поринути у світ казок із тими ж героями, що й у дитинстві, тільки із вторинними статевими ознаками! Цілодобова казка, яка триває день за днем! Чим не диво? Повертатися, щоправда, буде нелегко. Як тим щколярам, що забувають за дні канікул про невивчені уроки, про двійки, які клялися виправити одразу ж після канікул, сидячи заради цього усі святкові дні за підручником. А воно ж самі знаєте, як сидиться. Сісти ще так-сяк можна себе примусити, навіть книжку покласти перед собою можна. А вчитися — ніяк. Не йде в голову наука за тими святами. Що у дітей, що у дорослих. Дві доби думав, що мав би означати новий «прикид» нашого всенародно обраного Президента, який почав ходити перед телекамерами у різнокольорових піджаках та неофіційних сорочках без краватки. Що цим нам хотів Віктор Андрійович показати? Що кинув усе і прибіг на роботу не перевдягнувшись? Так поспішав на газові переговори, що краватку не встиг зав’язати! А дарма! У світі таких не люблять. Американський президент теж інколи у картатій сорочці з’являється в телевізорі. Але тільки на ранчо під час відпустки. У нашого ніби відпустки не передбачалось. А може не так все? Може, всі костюми свої Ющенко продав, аби купити трохи газу для своєї великої родини? І нас до цього закликає. Бо ж усі, хто з розумним виглядом біля Президента на нарадах отих сиділи, теж вбралися у светри та непарадні піджаки. Чи то відчули, в чому буде «сам», чи то вже по дорозі дізналися і перевдягалися прямо у машинах. Недарма такими пом’ятими виглядали. Загалом же влада повинна народу приклад подавати. Хоча б сказати людям для початку, що не час сьогодні бавитися та розважатися! Доля країни вирішується, поки з телевізорів пісні співаються та шампанське рікою тече! Становище набагато серйозніше, ніж торік, коли всі раптом злякалися вигаданого «зека Януковича». То гра була торік, маскарад. А нині справжній пахан прийшов. Не свій рідний із посмішкою і граматичними помилками, а чужий, жорстокий і невблаганний! То де ж ви, борці за свободу? Чому не встаєте з-за столів і не йдете на майдани рятувати країну від газової інтервенції? Ще не закусили, кажете? То смачного вам, шановні. Відпочивайте, пийте-гуляйте, поки канікули. Поки насправді дорослі народи працюють і себе захищають.
