Анонімну скаргу, в якій на восьми сторінках описана ситуація у Рівненському обласному інституті післядипломної педагогічної освіти з негативними фактами щодо діяльності його ректора, отримав голова ОДА Василь Берташ. У смітник анонімку не викинув. Доручив розібратись.
Анатолій Юхименко, заступник голови Рівненської обласної державної адміністрації: — Результати перевірки, яку провела комісія обласної ради, шокували. Ми передамо матеріали про порушення, які знайшли, до правоохоронних органів. Окрім того, Василь Берташ буде вирішувати, чи звільняти ректора інституту Миколу Віднічука, з яким місяць тому підписав контракт на п'ять років. Сподіваюся, що в інституті розглянуть наші зауваження. Заклад потребує оптимізації як чисельності працівників, так і витрат. Михайло Кривко, заступник голови Рівненської обласної ради: — Я входив до комісії, яка перевіряла інститут, вивчала лише фінансово-господарську діяльність закладу. Видатки на утримання інституту і штатна чисельність рік у рік зростають. У 2005 році було 128 працівників, а у 2012-му — 225. З 2010 року фінансування закладу збільшилось на 5 мільйонів. Такий підхід необґрунтований. Ректор інституту з 2006 року не подавав на затвердження до управління освіти структуру інституту, самостійно збільшував кількість працівників, у тому числі проректорів — їх нині аж шість, навіть ввів посаду помічника ректора. Стільки посад недоцільно утримувати. За минулий рік інститут навчав понад вісім тисяч вчителів, але ж його матеріально-технічна база не дозволяє цього, та й ліцензійний обсяг був лише сім тисяч. Окрім того, ми виявили факти некоректної кадрової політики, за яку відповідальність несе ректор інституту. Зокрема, в інституті працюють дочка і зять ректора, у проректора Петра Ковальчука — дружина і син, в інших проректорів та помічника — також родичі. Кадрова політика повністю виключає професійний підхід. Зрештою, це породжує нездорову атмосферу у колективі. Завідувачів кафедр обирала не вчена рада, а ректор, а це вже перевищення службових повноважень. Значна частина методистів і викладачів не мають відповідного рівня знань та досвіду. Крім того, ми звернемось до правоохоронних органів, аби вони розібралися з фактами поборів в інституті. У 2012 році в закладі сплатили понад один мільйон триста тисяч гривень премій; 80% цієї суми отримали працівники, наближені до ректора. Зокрема, помічник ректора Вербицька отримала премію у 2010 році — 40,7 тис. грн., у 2011-му — 42,9 тис. грн., у 2012 році — 41,4 тис. грн. Головний бухгалтер у 2011 році отримала 43,7 тис. грн., а у 2012 році — понад 68 тис. грн. Сімом працівникам бухгалтерії торік дали 273 тисячі гривень премій. Незрозуміло, чому деякі завідувачі методичних кабінетів отримали значні премії (наприклад, Піддубний — 50 тис. грн.), натомість інші — по тисячі, а то й взагалі не отримували. Причому профспілковий комітет списки тих, хто і яку премію отримує, не затверджував. Робив це сам ректор та голова профкому. Мало того, з премії частину суми повертали ректору. Нібито на організацію прийому делегацій. Інститут закуповує непотрібну техніку, причому в одних і тих же постачальників. Наприклад, чималу суму витратили на шафу, в якій транспортують комп'ютерну техніку, а міні-друкарень закупили стільки, що можна було б ними забезпечити усі навчальні заклади області. Ми дуже не задоволені роботою інституту. Микола Віднічук, ректор інституту: — Скарга була анонімною, але я знаю, що її писав один із наших працівників. Не знаю, для чого він вилив на мене стільки бруду. Багато з того, що озвучили, не так протрактовано. Комісія до кінця не розібралася. Щодо перевищеної кількості наших курсантів. Торік Міносвіти змінило положення про атестацію — вчителі, які викладають предмети за сумісництвом, повинні тепер проходити навчання з кожного предмета окремо. Отже, ми змушені були прийняти більше вчителів. Зрештою, обсяги затверджували у міністерстві. Щодо видатків, то їх також постійно бачили і обласні депутати, і в управлінні освіти. Щороку я розписую усі наші потреби. Інститут нині один з найкращих, не зпорівняти з сусідніми областями. Так само бачили і кількість працівників, коли підписували штатний розпис. Інститут для нормального функціонування потребує такої кількості людей. В тому числі і проректорів, і помічника. Те, що працюють мої родичі, то я це не вважаю злочином. Вчительські династії завжди були в пошані. Я вів прозору політику, і ті, хто працює в інституті, це підтвердять. Всі знали, хто і які премії отримує, і погоджувалися. Ті, хто отримував, матимуть їх і надалі, бо ці люди заслуговують на похвалу. Я, як керівник, ліпше знаю, хто і як працює, ніж комісія, яка перевіряла. І з премії ніхто грошей ніколи мені не повертав. Можливо, викладачі і збирали кошти, але це було без моєї участі. Зрештою, перевірка не виявила порушень законодавства з мого боку. Іван Вєтров, перший проректор інституту: — Як колишній начальник обласного управління освіти і науки, мушу сказати, що безконтрольності до інституту ніколи не було, як це говорили під час перевірки. Усі кошти, які вклали у цей заклад, були потрібними. Під час перевірки порівнювали з сусідніми областями, але цього робити не можна. Не на них нам потрібно рівнятися. В Одеській, Чернігівській, Луганській областях, наприклад, фінансування значно більше. Зрештою, ми змушені виконувати накази нашого міністерства, і витрати часто залежать не лише від наших рішень… Я готовий написати заяву на звільнення, якщо моє місце комусь муляє. До слова, самі працівники інституту під час зустрічі з обласним керівництвом стверджували, що діяльністю ректора повністю задоволені. Щоправда, на запитання Анатолія Юхименка, чи хочуть вони і далі так працювати, коли 20 людей отримує 80% із понад мільйонної премії, зал промовчав.
