Незважаючи на незначне фінансування і невелику в масштабах країни рекламну кампанію дубенського рок-проекту, для молодих рокерів фест завжди був шансом «засвітитись», а потім у своїх резюме гордо писати «Переможець фестивалю «Тарас Бульба». Журі, у свою чергу, намагається тримати марку й відзначати колективи, які у своїй творчості звертають увагу не лише на гучність гітар, а й на музичну складову та професійність виконання. За це воно постійно піддається критиці з боку юних, порівняно з суддями, рокерів. Проте сперечатися з рішеннями журі важко — переможці «Бульби» щороку справді виявляються на голову вище від конкурентів. Насамперед — завдяки наявності у музиці власне музики. Рівненський рок-десант з 2003 року (у 2002 «Брем Стокер» був у лауреатах конкурсу) у цю когорту не входить.
Тому в рівненському відбірковому турі, який організував фронтмен «Брем Стокера» Олексій Казанцев (подібні відбори відбувалися у Києві, Харкові та Львові), була надія, що знайдеться-таки команда, здатна виграти цьогорічний фестиваль. На відбір подали заявки такі відомі у колах рокерів колективи, як «Resnullius», «Якудза», «Extasy». Стилістика колективів-конкурсантів вражала різноманітністю — від традиційного рок-н-ролу до готичного «металу». Один з компонентів, які журі оцінювало найбільше — оригінальність колективу, не забуваючи й про професійність виконання. Тут рівних не було команді «Lady Jane» з Хмельницького, а також волинянам «Джигура» та «В.О.Д.А». Два рівненських колективи, «Мій батько п’є» та «Amily», які, на думку організаторів, мали шанси на перемогу, були дискваліфіковані.
