Днями комік Зеленський звернувся до мене і ще мільйонів українців на «ти». Я не буду за прикладом багатьох «тикати» йому у відповідь. Бо мені з цим непорозумінням просто нема про що говорити хоч на «ви», хоч на «ти». Хотів би на інше звернути увагу.
Те, що робиться нині з нашим коміком, хоча б раз відбувалося практично з кожним. Особисто зі мною це виглядало так. Вперше в житті керувати дорослими людьми (діти у школі не рахуються) мені довелося у віці тридцяти двох років. Я сам набрав цих людей і розставив по місцях. А щоб нам було краще спілкуватися та розумітися між собою, я вирішив бути з ними на «ти». Чому ні? Це виявилося помилкою. Вже за кілька місяців мої підлеглі почали робити за моєю спиною дрібні й не дуже пакості, а потім потихеньку виходити з-під мого контролю. І не тому, що ці люди були погані. Це я не зумів правильно побудувати з ними стосунки, як кажуть, поставити себе. Врешті я з тої роботи пішов, знайшовши іншу. Приблизно те ж саме відбувається нині з коміком Зеленським. Його підлеглі збагнули, з ким мають справу, і спокійно крутять за спиною цього коміка свої справи. А він не знає, що робити, тому що нічого більше не вміє, окрім як читати вголос написані іншими тексти. Становище буде лише погіршуватися — назад дороги немає. Доля керівника, якого не бояться підлеглі, рано чи пізно піти з посади. І шукати собі інших підлеглих. Я свого часу зробив висновки — останні тридцять років я з усіма своїми підлеглими, включаючи сторожів та прибиральниць і незважаючи на вік та стать, спілкуюся винятково на «ви». І не маю з ними жодних проблем. Це міг би зробити і Зеленський, але де він знайде інших підлеглих, які здуру оберуть його президентом? Немає більше на нашій планеті такої країни. Тож йому нічого не залишається, як продовжувати «тикати» усім до кінця життя. І чути таке саме «тикання» у відповідь. Ви ж знаєте людей, які до старості залишаються для всіх просто Васями, Сашами і, перепрошую, Володями…
