Український офіцер Надія Савченко, яка зараз перебуває у слідчому ізоляторі російського Воронежа, неодноразово бувала у Рівному. У 2004-му вона служила за контрактом у складі українського миротворчого контингенту в Іраку разом з рівнянином Сергієм Б. Після повернення додому товариші по службі постійно підтримували дружні стосунки.
Надія Савченко
Сергій розповідає, що у 2004-му пішов служити за контрактом в 95-ту аеромобільну бригаду, яка дислокувалася в Житомирі, на Одещині пройшов тримісячну підготовку, і в жовтні того ж року поїхав в Ірак у складі українського миротворчого контингенту:
— З Надією ми познайомилися ще тут, в Україні, вона тоді працювала у стройовій частині, документи у мене приймала. Жінки у нас працювали зв'язківцями, у медичній службі і в штабі, але тільки Надя поїхала в Ірак стрільцем. Спочатку її й брати не хотіли, але вона невтомно зверталася у всі найвищі інстанції і таки отримала дозвіл. Пам'ятаю її довговолосою дівчиною, потім Надя коротко підстриглася, і взагалі поголила голову. В Іраку Надю прозвали "солдат Джейн". Вона була єдиною жінкою-стрільцем у складі нашого контингенту.
Надя — людина неординарна, з дуже своєрідним характером. За розумом, інтелектом, силою духу у неї є чого повчитися командному складу нашої армії. Вона не любила коритися, але служила нарівні з усіма, тобто з чоловіками, і дослужилася до офіцерського звання. В Ірак ми поїхали не разом. Ще тут, в Болграді на Одещині, у Наді виник конфлікт з командиром роти, в якій я служив, і він не захотів її брати. Та вона усе ж поїхала в Ірак, у складі іншої роти.
Через шість місяців служби відбулася ротація, і ми повернулися в Україну. Надя пішла вчитися в Харківське льотне училище ім.Кожедуба, після його закінчення протягом року перекваліфікувалася на вертолітника. Потім служила у Бродах, у вертолітному полку. Ми постійно підтримували стосунки. Коли Надя приїздила у Рівне на весілля до подруги, ми зустрілися, ходили з компанією в піцерію. За один вечір вона, пригадую, справила незабутнє враження на моїх друзів, які того дня лише познайомилися з цією жінкою. Позаторік Надя приїздила на святкування мого дня народження.
Коли почалися події на Майдані у Києві, Надя одразу висловила свою активну позицію і не один раз їздила туди, у себе в полку брала відпустки.
Я переглянув усі її інтерв'ю, відео допитів, інтерв'ю її сестри Віри, адже ми з нею теж знайомі. Я дуже вболіваю за долю Надії. Саме її екстраординарність спрацювала на те, що ім'я Надії Савченко тепер відоме чи не кожному українцю. Надя є уособленням того, якою має бути українська армія.
