Тут уся прогресивна громадськість повстала проти нового закону про наклеп, згідно з яким того, хто щось не так про когось сказав, можна буде посадити до тюрми. Ось напишеш у газеті, що такий-то йшов по вулиці, а він доведе, що це наклеп, і загримиш до буцегарні. Це справді так, напевно, і буде. Тож мені ніби слід почати боятися, щоб не посадили, бува, за те, що понаписував і ще понаписую. Ви знаєте, що я щиро намагався це зробити.
Тут уся прогресивна громадськість повстала проти нового закону про наклеп, згідно з яким того, хто щось не так про когось сказав, можна буде посадити до тюрми. Ось напишеш у газеті, що такий-то йшов по вулиці, а він доведе, що це наклеп, і загримиш до буцегарні. Це справді так, напевно, і буде. Тож мені ніби слід почати боятися, щоб не посадили, бува, за те, що понаписував і ще понаписую. Ви знаєте, що я щиро намагався це зробити. Ну так хотів боятися тих бовдурів із Верховної Ради, а не виходить. Із парашутом стрибати боюся. Через річку по трубі переходити страшно. Навіть сир чи ковбасу їсти моторошно після того, як почитаєш, із чого їх виробляють. А оцих чомусь зовсім не страшно. Сам здивувався спочатку. Потім збагнув чому. Тому, що насправді бояться вони. Страшно бояться того, що втратять усе, що накрали. Не нас бояться, а таких самих, як і вони самі. А ми що? Ми лише можемо вказати, що той чи інший із них — злодій. Що, власне, і так зрозуміло. Але не усім. Тим, що там нагорі заховалися, здається, що про них ніхто нічого не знає. І тому намагаються як можуть охороняти те, що охороняти неможливо. Тому що дурень може силою примусити когось не називати себе дурнем. Але ж думати так він нікому не заборонить. І чим більше сил той дурень витрачатиме на те, щоб його називали розумним, тим дурнішим він виглядатиме. Скажете, що усе це добре, але ж кримінальна стаття — це не жарти! Можуть насправді посадити! Згоден. Можуть. Причому вже тепер. Без усякої статті про наклеп. Просто візьмуть і посадять. Не вірите? Запитайте в Юри Луценка, який тепер свої анекдоти у камері розповідає. Посадити у нас можуть кожного. І нічого ти не доведеш. Нічим не виправдаєшся. І ніяка міжнародна підтримка не допоможе, нехай усі обами світу протест висловлюватимуть. Скажете, що ви це і без мене знаєте? То чому ж не труситесь щодня від страху, що посадять? Так і мені немає чого труситися. На тюрму я собі вже років із десять як понаписував. Так що тепер, ховатися? Захочуть — знайдуть. То що робити? Гадаю, що у відповідь на їхні ідіотські закони з них слід просто сміятися. Так само як сміятися з їхніх "стабільності та добробуту". Так само, як сміятися з тих, хто побіг наввипередки до їхньої партії, хоча ніби досі були порядними людьми. І коли ми усі з них будемо сміятися, саджати нас за це за грати просто не буде кому. Бо доведеться посадити усіх. А хто працювати на них буде? Отож. Що стосується самого поняття "наклеп", то згадався мені старий ще радянський анекдот про татар, які образилися на прислів'я "незваний гість — гірший за татарина". Мовляв, неправильна це приказка, наклепницька, ганьбить честь і гідність татарського народу. В анекдоті тому бажання татар було виконано. Приказку виправили. Вирішили, що відтепер "незваний гість кращий за татарина". Скажете, що і тут виходить наклеп? А він виходить усюди, де його шукають. Так що не бійтеся нічого і говоріть про усіх правду. А життя покаже, хто в результаті буде гірший, а хто кращий.
