«Накрило і трусило»: рівненський журналіст розповів про самопочуття після вакцинації

748 0

Ми у соцмережах:

фото: UA:Рівне

Рівненський журналіст Іван Марчук чесно і без купюр розповів, як почувався після щеплення від COVID-19.

 Його розповідь опублікували на «Суспільному».


Чому я на це пішов

Мені б дуже хотілось, щоб людина детально знала, як може вплинути на неї введена доза вакцини. Наперед забігаючи, скажу – я не жалкую, що вакцинувався, бо коронавірусом досі не хворів і в один момент вирішив, що чекати, поки "вхопить" – це як тягар за спиною.

Мені влітку буде 33 роки, статистика показує, що у такому віці перебіг хвороби зазвичай не важкий. Але, я маю трішки надлишкової ваги – кілограмів з 20, тому десь в глибині душі мене це бентежить.

Торік мій товариш, такого ж віку, захворів і у нього хвороба пройшла важко. Я вирішив, що я б не хотів такого, тим більше, що вакцину врешті винайшли і от вона вже є у нас.

Чим ближче до уколу – тим більше хвилювання

Ми прийшли із колегою в перинатальний центр, на вакцинацію уже була черга. Серед охочих отримати щеплення були і медики в білих халатах, і, як кажуть, люди в цивільному. Перед нами було до десятка чоловіків і жінок.

Я сидів і слухав, що говорять у коридорі. Може б і не хотів слухати, але особливо ніхто не шепотів і говорили гучно. Один із лікарів сказав до іншого: "Декого з наших крило, от прям серйозно крило." Чути таке перед тим, як отримати вакцину – ой як неприкольно. Я пожалкував, що не брав із собою навушників.


Час вакцинації. Все пройшло дуже швидко

Дочекавшись своєї черги, ми з колегою зайшли в кабінет для щеплень. Зайшли двоє, щоб один одного сфотографувати – та нехай будуть собі фото.

У кабінеті двоє представників мобільної бригади: одна запитує персональні дані, інша готує ін'єкцію до введення.

У мене не питали журналістського посвідчення. Я дістав паспорт, продиктував ім'я і дату народження. Спитали, чи добре я почуваюсь, на що відповів схвально. Ще питали, як давно отримував будь-яку іншу вакцинацію. Кажу – давно, дуже.

Поки я дивився на колегу, яка мене фотографувала, ін'єкцію мені ввели. Я не відчув цього моменту. Зовсім.

До вечора – все круто


Після отриманої ін'єкції психологічний стан змінився – стало просто морально легше від того, що ти це зробив. Я повернувся на роботу, почувався абсолютно нормально.

Колегам у кабінеті періодично вголос казав, що переживаю, щоб не "накрило". Всі мені в один голос на це відповідали: "Та шо ти панікуєш, все буде добре". Не знаю, чому, але це мало заспокоювало.

Ще одна колега, яка вакцинувалась більше тижня тому, розповіла, що перша ніч у неї була безсонною, підвищилась температура і вона випила "Ібупрофен". Після цього "попустило", але заснути не вдалось.


Вдома почав "щось відчувати"

З роботи додому я прийшов приблизно о 20:30 і сів вечеряти. Спершись ліктем на стіл, відчув, що в місці уколу я щось відчуваю. Це було схоже на те, як тобі в руку поцілили бейсбольним м'ячем і ти відчуваєш, що частину від плеча і майже до ліктя травмували.

Це був не сильний біль. Якщо не торкатись цього місця – то нічого й не відчуваєш.

 

Пішов спати

Скажу чесно – заснути було важко, знову ж таки через якусь внутрішню невелику паніку того, що тебе ще не "накрило", але має.

Заснути вдалось плюс-мінус в 23-й. При цьому уже відчувався сильніший біль в руці, куди ввели вакцину. Біль – не гострий, це радше дуже дискомфортне відчуття.

Лежати в улюбленій позі, підклавши ліву руку під подушку – не зміг. Просто дискомфортно.


І тут почалось...

Я прокинувся в 00:45 від відчуття, що зі мною щось не так. Що не так – ще не розумів. Доторкнувся долонею до лоба – відчув просто холод. А ще відчувалась сильна спрага.

Я вирішив піти попити води. Взяв телефон і дисплеєм почав підсвічувати кімнату, щоб не вмикати світло. В голові був такий невеликий ефект помутніння. Почав іти до кухні і мене різко почало трусити, це було щось схоже на ефект, коли із розігрітої бані ти виходиш на мороз.

Але ця тряска була настільки сильною, що опанувати себе я не зміг. Я поклав телефон на стіл, щоб не випав з рук, взяв склянку води, але випити не зміг – усе просто вихлюпувалось, бо тряслись руки. Уявіть, що вас просто ззаду хтось взяв за плечі і почав трусити, а зупинити це ви не можете.

Буду відвертий – злякався, попід стіною швидко пішов до ліжка і ліг. Лягаючи, сперся на ліву руку і відчув, що болить значно сильніше, ніж ввечері.

Коли ліг на ліжко – почав вдихати повітря глибше. Ні, я не задихався, зараз я усвідомлюю, що це радше хвилювання від того, що мене потрусило так, як востаннє трусило ще в старших класах школи, коли хворів на грип. Ну, приблизно так.

Дружина прокинулась і почала заспокоювати. Подіяло за менш ніж хвилину: трясти перестало, дихання, яке після підйому з ліжка стало неспокійним – стабілізувалось, серцебиття теж.

В цей момент я зрозумів, що, напевно, у мене піднялась температура. І саме в цей момент вирішив, що зранку сяду писати про те, як пройде моя ніч. Я думав, я посплю і матиму більше сил. Як виявилось – ні.

Коли перестало трясти – я попросив дружину дати води. Так, я не ризикнув повторити спробу піти на кухню, бо не хотілось неприємної тряски. Велику склянку, в яку вміщається близько пів літра, я не просто випив – я її вихлебтав, от настільки хотілось пити.

– Дай "Ібупрофену", – прошу в дружини.

– Давай но ти потерпи, це ж організм так бореться, – каже Оля.

Перша година ночі, я розумію, що треба якось спати. Дружина поклала руку мені на лоба. Від її руки це тепло почало передаватись і голові стало спокійніше.

Але спати я вже не міг. Годинник, який висить у кінці іншої кімнати, почав дратувати кожним кроком секундної стрілки. Дратувало і кожне авто, яке посеред ночі проїжджало дорогою і колесами втрапляло в ямку. Відчувалось, що слух загострився і те, чого я раніше не чув вночі – почало відверто бісити. Зловив себе на думці, що добре, що я вакцинувався у пору, коли комарів немає, бо якби такий літав у кімнаті і я його чув – я би просто...

Тим часом я не міг знайти собі позу, у якій продовжити сон. Я лежав на спині, на правому боці, спробував перевернутись і на лівий. Але в цей момент відчув, що ліва рука під час упору на неї болить уже значно сильніше, ніж ввечері. Я спробував її підняти догори – це було важко.


Цей сон, цей сон...

Я крутився і не міг заснути. Відчувши знову спрагу, попросив дружину принести ще води. Склянку я знову спрагло "вихлебтав". Через трохи часу попросив іще і знову випив склянку за кілька ковтків. Якщо ви будете вакцинуватись, то моя порада: поставте заздалегідь біля ліжка пляшку із водою.

Я взяв телефон і подивився на годинник. Було 02:45. Виходить, що заснути я не можу вже дві години, а здавалось, що всього хвилин 30. Взяв за правило робити скрін екрану телефона тоді, коли дивитимусь на час.

Попри те, що спав я у термобілизні, я скрутився в позу ембріона і вкутався ковдрою, бо знову почало трішки трусити. Не сильно, просто почався дискомфорт. Спочатку подумав, що треба було б виміряти температуру. Але не знайшов у собі сили шукати термометра, а дружину будити пошкодував.

Якщо раніше було дуже добре від теплої руки дружини, то по третій ночі я випадково доторкнувся рукою до стіни. Холод, який ішов від неї, був приємним, я навіть голову притулив. А ще висунув з-під ковдри половину стопи – нога теж відчула прохолоду і це було приємно.

Я все-таки заснув

О котрій годині мене здолав сон – я не пам'ятаю. Але знову прокинувся в 5:16.

Причин було дві: по-перше, випита вода, по-друге – відчув сильний голод, це попри те, що повечеряв непогано і вночі подібного в принципі ніколи не відчував. Мабуть, якусь енергію з мене вакцина таки витягнула.

Уже під час цього прокидання я відчув, що голова ясна, тіло вже не трусить.

Далі я встав з ліжка – і вже не трусило, у ногах відчував впевненість. Єдине, що був ще біль у руці, але уже трішки менше, ніж в третій ночі.

Я відкрив холодильник, хотів щось, як кажуть, вхопити до рота. Але все було таке, що його треба підігрівати. Я полінувався і... просто випив ще води. Далі – в ліжко і знову сон не бере.

Розуміючи, що зранку на роботу і просто необхідно хоч трохи поспати, взяв навушники і на телефоні вмикнув у youtube "звуки природи". І, знаєте, допомогло, орієнтовно за хвилин п'ять я знову "виключився".


Останній підйом

Прокинувся я за кілька хвилин до восьмої. Стан був гірший, ніж дві години до цього: боліла голова в області чола, знову відчув, що щось не так з температурою. Цього разу я таки взяв термометра, він показав 37,8.

А ще випив "Аспірину", бо голова просто "нила". Організм при цьому відчував шалену втому від недоспаної ночі.

Після прийому душу стало трішки легше. Снідав із завзяттям, бо реально зголоднів. Зібрався, вийшов на роботу. На свіжому повітрі голова ще трішки прояснішала. Прийшов на роботу, провідав колегу – вона відчувала втому і ломоту.

Я сів за своє робоче місце і... сам почав відчувати втому. Періодично трішки "знобить", але не сильно. Навіть після обіду. І дуже відчувається втома через те, що ніч була перебита...

Періодично гортаю Facebook і натрапляю на дописи тих, хто теж вакцинувався. Хтось відчував схоже, що і я, а хтось зовсім нічого.


ПОВІДОМЛЯЙТЕ СВОЇ НОВИНИ В РЕДАКЦІЮ "РІВНЕ ВЕЧІРНЄ": Тел./Viber/Telegram: +380673625686

Читайте також