Обман буває різний. Буває такий, після якого відчуваєш свою повну безпорадність помножену від жалю за втраченим з волі обманщика. А буває і такий обман, який тебе, обманутого, практично не зачіпає. Бо те, що тебе обмануть, відомо наперед, тож сенсу цим перейматися немає. Приблизно так сталося з недавніми виборами, на яких ми проголосували за тих чи інших політиків разом із очолюваними ними групами людей. Вже за кілька хвилин після виборів всі обрані й необрані враз забули про все сказане і обіцяне ними перед виборами.
Обман буває різний. Буває такий, після якого відчуваєш свою повну безпорадність помножену від жалю за втраченим з волі обманщика. А буває і такий обман, який тебе, обманутого, практично не зачіпає. Бо те, що тебе обмануть, відомо наперед, тож сенсу цим перейматися немає. Приблизно так сталося з недавніми виборами, на яких ми проголосували за тих чи інших політиків разом із очолюваними ними групами людей. Вже за кілька хвилин після виборів всі обрані й необрані враз забули про все сказане і обіцяне ними перед виборами. І що, хтось із нас із цього приводу здивувався? Чи обурився, хоча б подумки? І не думав ніхто цього робити, бо знали, що купували, тобто за кого голосували. Знали заздалегідь, що обмануть, але все одно пішли і обрали. Приблизно так, якби хтось із нас пішов на базар, довго вибирав би товар, торгувався б за кожну копійку, купив би, а потім дав би цей товар у себе з-під носа спокійно забрати. Скажете, що вибори не базар? А що? Скажете, що наші голоси нам нічого не коштують? Тоді чого ж за ці наші голоси ті політики так завзято боролися, не шкодуючи ні грошей, ні залишків на тому місці, де у них була совість? Значить, таки варті наші голоси чогось? Залишилось тільки ціну скласти. Це просто, до речі. Підіть на базар і порівняйте ціни серпня з цінами жовтня. Різниця у вартості ваших повсякденних витрат і буде складати ціну вашого голосу, немає значення, відданого чи не відданого на виборах. Причому ціна ця зростатиме щораз більше, і за рік набіжить така сума, що справді шкода стане за тим вкраденим у нас голосом. Точніше, не вкраденим, а забраним обманом. Бо ж віддаючи свій голос на виборах, ми ніби кладемо цей голос на депозит. Сподіваюсь, що значення цього терміна вже всі добре знають. Коли ви поклали гроші на депозит у банку, а замість цих же грошей із вигідними відсотками вам видають, перепрошую, дулю, це зветься обманом, шахрайством і так далі. Так само зветься і те, у що перетворили наші голоси оті політики. Можете запитати, а що, хіба буває інакше? Буває, ще й як буває. У тій самій Польщі, яка нині відгороджується від нас Шенгеном, теж вибори пройшли. Чотири дні тому. Так там вже результати оголошені й майбутній прем’єр названий. Прем’єр цей — лідер партії, яка виграла вибори. Теж, до речі, не набравши половини голосів. У Польщі новий уряд буде відробляти народу за віддані голоси вже за кілька днів, а у нас вже майже місяць пройшов після виборів, а ми ще їхніх результатів офіційно не знаємо. Неофіційно, звісно, знаємо, і що з того? Втомилися вже всі чекати, поки там переможці виборів із переможеними домовляться. Так само втомлюється чекати обманутий шахраями громадянин, який написав з цього приводу заяву до міліції. Чи повернуть забране обманом, чи ні, а жити треба далі. До нового обкрадання, до нового обману, до нових виборів.
