Було це влітку 1990 року. У той час ще не було газети «Рівне Вечірнє» та незалежної України. Але все до цього йшло. А поки що спрагла до інформації частина населення штурмувала газетні кіоски, де саме тоді поряд із звичними комуністичними виданнями, які ніхто не читав, траплялися екзотичні на той час видання. Мою увагу привернула тоді газета, що звалася «Збуденне».
У ті часи видавати газету одразу двома мовами було нормою — не було часу і бажання перекладати з російської на нашу і навпаки. Але згадана газета видавалася не двома, а трьома мовами! Третьою була «заходишнополіська литирацька володя» — саме так називали свою мову представники «ятвязької» нації, яка, як виявилося, існує десь на кордоні Польщі, України та Білорусі. Сама ця «володя», тобто мова, була цілком зрозумілою, приблизно так і справді говорять поліщуки у далеких селах. Якщо не знав слова, то про його значення було легко здогадатися — те саме «збуденне» по-нашому означало «відродження». У тій газеті писали саме про відродження «ятвязів». Навіщо? Відповідь була простою — тодішня союзна влада відчувала силу та невідворотність національного відродження не лише в Україні, а й по всьому тодішньому СРСР. Ось і придумав хтось довести цю справу до абсурду — показати, що існують тисячі націй, і якщо кожній давати незалежність, то вийде казна-що. Саме тому і виникла раптом нізвідки «ятвязька» нація, що говорила «литирацькою» мовою. Цей проект успіху не приніс, тож за кілька місяців зникла з кіосків Рівного газета «Збуденне» разом із «ятвязьким» народом. Думаю, що на це просто припинили давати гроші. А якби не припинили? Тоді б у нас і до сьогодні існувало б яке-небудь «товариство литирацької мови», аби в разі чого заявити про свої права і створити біля білоруського кордону «ополчєніє» з перевдягнутих кацапів. Згадав я про цю давню подію, звісно, не просто так. Хотів показати на прикладі, що в разі належного фінансування у нас можна створити не лише будь-яку громадську організацію чи політичну партію, а й цілу націю. Нашим історикам заплати — то вони доведуть що завгодно. Вони вже довели, що Христос був українцем, причому практично безплатно, а якщо за гроші, а ще й за великі? Ну справді, куди поділися з нашої землі «регіонали», яких кілька років тому були тисячі? Виїхали? Якби ж то! Перевдягнулися в інших, хто куди встиг. Або ці, як їх, саакашисти! Ну як протестували, як виступали проти «президента-бариги»! І де вони всі тепер? Відомо де — чекають виборів, аби вскочити туди, де краще платять, а за що і проти чого виступати, то яка в біса різниця! Що робити в такому разі нормальним людям? А це вже залежить від них самих. Якщо вони хочуть чогось від влади, то їм пряма дорога то отих продажних, як би вони не звалися. Якщо ж люди просто хочуть, аби влада їм не заважала, тоді інша справа. Таких не надуриш! Скажете, що мало таких? Думаю, що побільше буде, ніж було отих «ятвязів» 1990 року.
Микола НЕСЕНЮК.
