У ті часи видавати газету одразу двома мовами було нормою — не було часу і бажання перекладати з російської на нашу і навпаки. Але згадана газета видавалася не двома, а трьома мовами! Третьою була «заходишнополіська литирацька володя» — саме так називали свою мову представники «ятвязької» нації, яка, як виявилося, існує десь на кордоні Польщі, України та Білорусі. Сама ця «володя», тобто мова, була цілком зрозумілою, приблизно так і справді говорять поліщуки у далеких селах. Якщо не знав слова, то про його значення було легко здогадатися — те саме «збуденне» по-нашому означало «відродження». У тій газеті писали саме про відродження «ятвязів». Навіщо? Відповідь була простою — тодішня союзна влада відчувала силу та невідворотність національного відродження не лише в Україні, а й по всьому тодішньому СРСР. Ось і придумав хтось довести цю справу до абсурду — показати, що існують тисячі націй, і якщо кожній давати незалежність, то вийде казна-що. Саме тому і виникла раптом нізвідки «ятвязька» нація, що говорила «литирацькою» мовою. Цей проект успіху не приніс, тож за кілька місяців зникла з кіосків Рівного газета «Збуденне» разом із «ятвязьким» народом. Думаю, що на це просто припинили давати гроші. А якби не припинили? Тоді б у нас і до сьогодні існувало б яке-небудь «товариство литирацької мови», аби в разі чого заявити про свої права і створити біля білоруського кордону «ополчєніє» з перевдягнутих кацапів. Згадав я про цю давню подію, звісно, не просто так. Хотів показати на прикладі, що в разі належного фінансування у нас можна створити не лише будь-яку громадську організацію чи політичну партію, а й цілу націю. Нашим історикам заплати — то вони доведуть що завгодно. Вони вже довели, що Христос був українцем, причому практично безплатно, а якщо за гроші, а ще й за великі? Ну справді, куди поділися з нашої землі «регіонали», яких кілька років тому були тисячі? Виїхали? Якби ж то! Перевдягнулися в інших, хто куди встиг. Або ці, як їх, саакашисти! Ну як протестували, як виступали проти «президента-бариги»! І де вони всі тепер? Відомо де — чекають виборів, аби вскочити туди, де краще платять, а за що і проти чого виступати, то яка в біса різниця! Що робити в такому разі нормальним людям? А це вже залежить від них самих. Якщо вони хочуть чогось від влади, то їм пряма дорога то отих продажних, як би вони не звалися. Якщо ж люди просто хочуть, аби влада їм не заважала, тоді інша справа. Таких не надуриш! Скажете, що мало таких? Думаю, що побільше буде, ніж було отих «ятвязів» 1990 року.
Микола НЕСЕНЮК.
