Навіщо Україні потопаючий Євросоюз?

1843 0

Ми у соцмережах:

Навіщо Україні потопаючий Євросоюз?

За своєю суттю політика дуже суб’єктивна. Приклади цього — на кожному кроці. Коли відносно маленька група людей, які прийшли різним способом до влади, заявляє, що діє в інтересах народу (держави, нації, справедливості, демократії, перемоги світового пролетаріату і т.д., залежно від декларованої ідеології), вирішує долю тієї ж держави та її народу, насправді переслідуючи свої інтереси. Сьогодні, у ХХІ столітті, останні далеко не завжди залежать від ідеології, а нерідко є наслідком фінансових інтересів. Але, як відомо, наслідки дій політиків бувають досить об’єктивними, а нерідко навіть трагічними для цілих народів і країн.

У двадцяту річницю своєї Незалежності Україна знову опинилася перед вибором. Це для майбутніх істориків загадок не буде. Для нас поки багато чого — загадка. На перший погляд мова йде про просту річ: умови і гарантії економічного зростання країни. Рішення, яке повинна прийняти країна, інтегруватися в Євросоюз чи в ЄЕП з Росією й іншими країнами СНД, стане ключовим в історії України. Тут і настає момент істини. Хто вирішує долю країни? Народ? А от і не вгадали! Вже традиційно влада думає, що це право їй делеговане народом, тому, зважаючи на все, рахуватися з його думкою не збирається. У результаті ми чуємо гучні (епохальні) на рівні гасел заяви про євроінтеграцію в дусі «європролетарі всіх країн, об’єднуйтеся» та ще запевнення, що з Росією та її партнерами ми щось придумаємо... Дискусії як такої немає. Є репліки, припущення і підробна впевненість у своїй правоті в наших чиновників. Та й дискутувати немає про що. Оскільки, з одного боку, є ряд цифр, що стосуються переваг України від вступу в Митний союз (МС), який, тут немає секрету, є етапом створення Єдиного економічного простору з Росією, Білоруссю й Казахстаном. Причому ці цифри озвучені не українськими економістами. З іншого боку, високопоставлені емісари Євросоюзу і хтось (за сумісництвом наш міністр) запевняють, що в «довгостроковій перспективі» (!!!) нам вигідніша зона вільної торгівлі з ЄС. При цьому перспективи нашого вступу в ЄС не просто туманні, вони на найближчі роки, за словами самих європейців, — нульові. А тут ще доля самого Євросоюзу сьогодні не така ясна і райдужна, як ще кілька років тому. Валандається і зона євро, і навіть Шенген. Не від доброго життя Євросоюз поліз і у війну в Лівії... Ніхто з тих, кому призначено оприлюднювати розрахунки для одержання відповіді на запитання: «Що нам економічно вигідніше: ЄС чи ЄЕП?», ділитися з народом цими розрахунками не поспішає. Я підозрюю, що цих розрахунків просто немає, оскільки рішення загрожує бути політичним. А в цьому випадку головну роль можуть відіграти нюанси, які навіть майбутнім історикам розгадати не вдасться. Тут не просто політика — тут геополітика. І треба бути дуже наївним, думаючи, що поза Україною існує хтось, хто піклується про добробут і волю того найпростішого українця. Але ми — наївні. Віримо, що ЄС — це світове майбутнє і гарантія загальної благодаті. Не хочемо згадувати, що відповідальність влади існує завжди, навіть коли влада не думає про це. Більше того, після того як країна стала жертвою технології «кольорових революцій» і наступних потім п’яти років «моральної влади», нинішня ситуація, коли в результаті нашої «інтеграції в нікуди» між Україною і Росією може з’явитися не тільки політичний, але й митний, і економічний бар’єр, говорить про те, що ми нічого не навчилися. Чи ви думаєте, що з 2004 року інтереси Заходу стосовно нас змінилися? Поява нових баз НАТО в Польщі, Чехії та Румунії не свідчить про те, що Захід не зрадив своїй старій військовій доктрині? Чи щось змінилося в їхніх технологіях? Сьогодні Президента гучно звинувачують, що він «Ворог ЗМІ №1», знову ллється потік критики зі сторінок західних видань — чи не правда, знайома картина? А ескалація антиросійської теми? Того, що дозволили собі наші «патріоти» на святкуванні Дня Перемоги у Львові, не було навіть за часів Ющенка. І все для того, щоб українська влада потрапила в розряд «винної». Захід любить ставити партнерів у позу «Пробачте»... Згадайте їхній блеф з «Кольчугами» — ні в чому не винна Україна змушена була доводити свою непричетність. До речі, ніхто потім вибачень нам не приніс, хоча обвинувачення звучали на найвищому рівні. Це як: не знайшли в Саддама Хуссейна біологічної зброї, так і Саддама вже немає, і зброї ніколи не було, а війська ще в Іраку. На цьому тлі Європа демонструє стосовно України широкі дипломатичні жести, щоправда, не забуваючи нагадувати, що легко Україні не буде, як не буде й економічних преференцій. Навіть горезвісний безвізовий режим з ЄС для українців досі далека мрія, у той час як європейці до нас їдуть без віз. Захід чудово розуміє, що проти аргументів економічних переваг членства України в МС у них немає жодних доводів, окрім політичних. Ситуація, як у тому анекдоті: «Ти в мене розумна — сама що-небудь придумай». А нашим, як на зло, у голову, окрім віртуальних «євростандартів», нічого не лізе. Могли б і самі спробувати. Хто заважає для початку бензин привести до норм Європи, а то страшно до заправки під’їжджати. Виявляється, не потрібні нам безмитні газ і нафта! А колосальний ринок СНД? Для порівняння: обсяги нашого експорту в Росію і Білорусь становлять за 2010 рік — 26,6% і 3,3%, у той час як у Німеччину й Італію — 3% і 5,2%. У ЄС наших товарів ніхто не чекає. Що буде з нашою економікою, якщо вона стане частиною економіки Європи, — один великий цех шкідливого виробництва і резерв низькооплачуваної робочої сили? Майбутнє Євросоюзу сьогодні настільки викликає тривогу, що наше прагнення потрапити в нього нагадує людину, котра вирішила купити квиток на «Титанік». Сьогодні Україну міцно посадили «на голку» МВФ. А його вимоги такі, що тепер нам доведеться на багато років забути про будь-які соціальні стандарти. Вже ціна за газ для більшості пенсіонерів у приватних будинках забирає більшу частину пенсії. Від белькоту чиновників, що це не ми — це все МВФ, літнім людям легше не стає. Ми цілих 14 років вступали у ВТО! При цьому чуючи тільки запевнення в користі інтеграції у світову економіку та для більшої переконливості обіцянки багатомільярдного зростання нашої економіки і потоку західних інвестицій. Вступили. Але от захистити українського виробника чомусь не вважали за потрібне. Навіть не радилися з ним. Сьогодні експерти Інституту світової економіки і міжнародних відносин НАН України дають висновок, що очікуваного ефекту не відбулося. Та це й так видно — по зарплатах і пенсіях. Коли нам у такий же спосіб розписують переваги ЗВТ — стає не по собі... Немає тут економіки — чиста політика. Хто порахує соціальні наслідки такого кроку? Це ж не Податковий кодекс приймати, мовляв, якщо помилилися — вибачте, переглянемо. На мій погляд, криза в Європі лише починається і буде не тільки фінансовою. Під загрозою сама ідея об’єднаної Європи. Як заявив нещодавно колишній президент Португалії Маріо Соареш: «Якщо продовжувати дотримуватися цього шляху, в Європи не буде майбутнього в цьому світі, і вона, на жаль, стане придатком Азії». Східні економіки вже виходять на лідируючі позиції. Китай — вже друга економіка у світі й незабаром може стати першою. Ринок і потенціал Росії та Казахстану, що простягнули нам руку, величезний. І ми там не просто потрібні — ми там значною мірою вже інтегровані. Накажете рвати по живому? На закінчення хочу навести кілька слів про ситуацію на ринку праці в Європі, які у нас не прийнято широко афішувати. У березні 2011 р. безробіття в ЄС становило 9,5%. У зоні євро ці цифри були на 0,4% вищі. В абсолютних цифрах — це 22,8 млн. безробітних по всьому ЄС. Найнижчий рівень у Нідерландах (4,2%), Австрії (4,3%) і Люксембурзі (4,5%), найвищий — в Іспанії (20,7%), Литві (17,3%) і Латвії (17,2%). Наприклад, у Латвії в 2010 році нараховувалося 291 100 безробітних з 1 634 800 працездатних громадян. Найбільше зростання протягом року зареєстровано у Греції (з 10,2% до 14,1%), Болгарії (9,7% — 11,4%) й Ірландії (13,1% — 14,7%). Рівень безробіття серед молоді до 25 років становив 20,7%!!! Найвищий — в Іспанії (44,6%), Греції (36,1%), Словаччині (35,2%) і Литві (34,2%). Навіть у відносно благополучній Великобританії понад 20% безробітної молоді. Нагадаю, що сьогодні в Україні рівень безробіття — 2,1%. Безумовно, зона вільної торгівлі з ЄС може мати свої плюси, як будь-яка структура, що знімає торговельні бар’єри. Але до неї потрібно йти підготувавшись, маючи в руках сильні економічні аргументи. Може, в рамках МС це буде вигідніше і легше? А то, як кажуть у народі: «Вічно ми кудись вступимо...»


ПОВІДОМЛЯЙТЕ СВОЇ НОВИНИ В РЕДАКЦІЮ "РІВНЕ ВЕЧІРНЄ": Тел./Viber/Telegram: +380673625686

Читайте також