Микола Шолудько, архітектор:
— Після прийняття цього закону архітектор має право лише спроєктувати об’єкт, а далі всі права та повноваження отримує забудовник. І він уже з тим об’єктом може робити що завгодно — змінити функціональне призначення, поверховість, забудову земельної ділянки. Тому ми й проти.
Мінрегіонбуд забагато забирає повноважень від органів самоврядування на себе. Закон орієнтований на реформу містобудування. Та, на жаль, почалося з ліквідації Держархбудінспекції, взамін якої створили так звану містобудівну інспекцію — набрали людей, які не є фахівцями, серед них немає жодного архітектора, будівельника чи містопланувальника.
Окрім того, Мінрегіонбуд хоче забрати повноваження навчання архітекторів і видачі їм кваліфікаційних сертифікатів. На сьогодні при Національній спілці архітекторів України створено саморегулівну організацію, яка навчає архітекторів і кожні п’ять років проводить їм сертифікацію, за що вони платять певну суму. Звісно, Мінрегіонбуд побачив, що це велика сума, і хоче ці фінансові ресурси забрати. Умовно, якщо було 10 тисяч гривень, то може бути уже 30-40 тисяч гривень за сертифікацію.
Ми не проти реформування, але не в такому вигляді. Нехай би нас долучили до прийняття закону, щоб він враховував баланс всіх інтересів. Кому вигідно? Є невеличка стаття в цьому законі, яка передбачає страхування архітектурних об’єктів, і страхові внески передбачаються від трьох мільйонів євро — ні я, ні жодний архітектор чи невелика проєктна організація не зможуть собі такого дозволити. Цифри захмарні! Це на руку тільки великим корпораціям, які хочуть монополії на будівельному ринку. В багатьох країнах існує страхування об’єктів архітектури, але Україна до цього ще не готова — просто немає настільки потужних страхових компаній.
При цьому архітектори не матимуть права нагляду за тим, що спроєктували. Грубо кажучи, проєктували 5 поверхів, а може зрости 16. Бо від архітектора всі повноваження забирає забудовник. Наймає собі якусь невеличку приватну структуру з трьох людей, які потім вносять зміни в проєктну документацію, ведуть авторський нагляд і вводять об’єкт в експлуатацію. Від міста взагалі всі повноваження забираються, інспекція фактично ліквідовується: інспектори зможуть лише прийти на об’єкт і тільки візуально оцінити порушення — і то якщо забудовник пустить. Потім напишуть звернення до Державної інспекції містобудування, і лише та інспекція у Києві прийматиме якесь рішення.
Найпроблемніше у Рівному, на мій погляд, — це забудова Басового Кута. Передбачена була рекреаційна зона, забудовували стихійно, а тепер узаконюють. Детальний план території уже розроблений і отримав погодження. Але ніби вже є судове рішення, що скасовує рішення міськради про затвердження ДПТ. Є багато й інших прикладів. Зокрема, в промисловій зоні уже починають житло будувати. Навіть біля меморіального комплексу «Сосонки», де нацисти розстріляли тисячі людей, теж хочуть звести житло. Сьогодні такі часи, що найбільш рентабельним є житло. Тому абсолютно всі території у нас хочуть забудувати житлом — це ж неправильно, бо немає балансу. Повинне ж бути не лише житло, а й соціальна інфраструктура.
Дмитро Котляров, головний архітектор Рівного:
— Найпроблемніші будівництва у місті зараз — «Рівненська брама» і забудова, що розташована на Луцькому кільці. Так само є проблеми з «Ріверсайдом», де будинок не зданий в експлуатацію.
Серед «проблемних» територій архітектори також називають масив за вул. Макарова, який зараз активно розбудовується. А ще згадують спробу захоплення землі біля Пагорба Слави та вщерть забудований центр міста, в якому, втім, ще можна знайти доволі «ласі» шматки для забудовників.
Олена РАКС.
