Привіт, друже! Знаю, що задоволений. І чого б я оце радів? Ну, заробив ти багато, написав щось хороше, збудував чи допоміг комусь. А я не встиг. Не вийшло у мене — то одне, то інше якось час забрало. І з грошима щось не вийшло, і за будівництво не брався, а понаписував такого, що не я комусь можу допомогти, а мені слід йти до когось по допомогу. Може, й до тебе. Ми ж усе життя знайомі з тобою. Ще у школі ти за літо встигав прочитати всі підручники і знав наперед всю програму.
Привіт, друже! Знаю, що задоволений. І чого б я оце радів? Ну, заробив ти багато, написав щось хороше, збудував чи допоміг комусь. А я не встиг. Не вийшло у мене — то одне, то інше якось час забрало. І з грошима щось не вийшло, і за будівництво не брався, а понаписував такого, що не я комусь можу допомогти, а мені слід йти до когось по допомогу. Може, й до тебе. Ми ж усе життя знайомі з тобою. Ще у школі ти за літо встигав прочитати всі підручники і знав наперед всю програму. Вчителі ставили тобі п’ятірки і відправляли на олімпіади з фізики. І на фізкультурі ти вище за всіх стрибав, швидко плавав і точно влучав у баскетбольне кільце. Я ж все більше серед останніх та запасних. З трієчки на четвірочку. Але не забув ти, як ми бігли перший раз довгу дистанцію навколо шкільного двору? Ти обігнав нас всіх на ціле коло. Але фізрук цього не бачив. Відійшов якраз. Ось і вийшло, що ми прибігли всі разом. І ти промовчав, аби нам всім поставили п’ятірки. Бо ти такий: завжди не для себе, а для інших! Вже тоді я збагнув, щ о дарма ти так вперед пнешся. Все одно на одній лінії зупинимось, як не поспішай. Потім ти розумніший став, здалося мені. Коли на випускному золоту медаль разом з тобою одержала тупа дочка директора і ще тупіший онук секретаря райкому. Завжди так було і буде. Що ти маєш у нові часи? Податкові перевірки, проблеми з охороною, стосунки з бюрократами та бандитами, яким завжди мало. Що іще? Тобі ж відпочити немає коли, ти вдень і вночі про свою роботу думаєш. Ну поїсти-попити ти можеш, навіть мене якось пригощав на своєму дні народження. Смачно, зізнаюсь. Але ж не тобі держава допоможе, а мені. Субсидію заплатить, борги спише. Це у тебе все по лічильниках та по рахунках заплачено і тобі все одно відключать у найпотрібніший момент як не світло, так воду. А я не платив і не збираюсь платити. І що? Тепло у мене, і світло горить, і вода в крані, й газ у плиті. Бо все одно разом будемо, як тоді, коли навколо школи бігали. Скільки б кіл ти не пробіг, на скільки б ти мене не обігнав, зупинимось в одному місці, а кому яку оцінку поставити — це вже не нам вирішувати. Подивись, як мене всі люблять, як до мене звертаються! Шановний, дорогий, рідний! Так і пишуть у листівках і на мітингах говорять. Обіцяють все у тих олігархів відібрати і мені віддати. Аби тільки я проголосував. Бо таких, як я — тисячі й мільйони. А до тебе як звертаються? Тільки грошей просять, аби на них мені подарунки купити і безплатно роздати. Та що там казати дурне. Тихше їдеш — далі будеш. Знову новий рік, знову ми на старті поруч, знову позаду все те, що ми зробили раніше. Пробив годинник — дав старт. Ну і біжи собі. А я не буду поки. Вип’ю, закушу, колядку заспіваю. Встигну ще, поки ти кілька кіл пробіжиш і трохи грошей заробиш. До речі, кинь-но трохи мені тих грошей. У тебе їх багато, ти ще матимеш, а я ще поки допомогу по безробіттю одержу. Не даси? Ну хоч налий. Дякую. Твоє здоров’я! Добре тобі в новому році працювати! Коли щось нове збудуєш, свиснеш. Обмиємо, щоб стояло і не падало. Бо і через рік ми будемо поруч. Наздожену я тебе, нікуди не подінешся!
