Байдужістю лікарів до хворих вже нікого не здивуєш. Але те, що трапилось у Дубенській міській лікарні, перевершує усі допустимі межі цинізму. Молодий, сповнений сил чоловік, якому було лише 27 років, помер у коридорі лікарні, не зумівши дійти до відділення, куди його послали за отриманням допомоги.
До приймального відділення Дубенської міської лікарні Володимира Стрикулу привезла карета швидкої допомоги. Викликали її працівники районного управління соціального захисту населення. Саме там йому раптом стало погано. Медики «швидкої» терміново госпіталізували пацієнта з підозрою на інфаркт. У приймальному відділенні лікарні зробили кардіограму, виміряли тиск і з результатами огляду відправили самого до кардіологічного відділення, що розташоване за двісті метрів. До того ж пацієнту у вкрай тяжкому стані довелося ще й сходами підніматися на другий поверх. Як стверджують випадкові свідки, він впав під дверима відділення. Допомога кардіологів чоловіку більше не знадобилася — пацієнт не дихав. Медики небагатослівні. Ті, хто надавав загиблому першу допомогу, від коментарів відмовляються. Головний лікар Дубенської міської лікарні Тарас Покеза каже, поки триває службове розслідування, говорити про те, хто винен, рано. Єдине, у чому медики впевнені, — вони зробили все, що від них залежало. Відтак, неважко припустити, що ніхто з медпрацівників, які в той день байдуже спостерігали за тим, як хворий з останніх сил піднімався східцями до кардіовідділення, покараний не буде. Володимир Стрикула, як стверджують рідні, ніколи не скаржився на здоров’я. Працював одразу на двох роботах — оператором на АЗС та нічним сторожем у смизькій школі. Разом із дружиною виховував трійко хлопчаків. Старші близнюки залишилися у нього від першого шлюбу — перша дружина Володимира померла через хворобу. Чоловік у її смерті звинувачував лікарів, які не змогли компетентно та вчасно надати їй медичну допомогу. Невдовзі він одружився вдруге. У цьому шлюбі у нього народився ще один хлопчик — йому тільки два з половиною роки.
Коментарі Галина Стрикула, мати померлого: — Минулого понеділка Володя зранку поїхав у Дубно до райсоцзабезу, щоб подати документи на отримання матеріальної допомоги, що передбачена для багатодітних сімей. О восьмій ранку він сів на рейсовий автобус. Я йому пропонувала взяти машину батька, але він відмовився. Сказав, що вона погано заводиться. Через кілька годин, коли я була в школі на уроках, він зателефонував мені з мобільного телефону і сказав, що йому стало погано і «швидка» завезла його до міської лікарні. Я одразу поїхала в Дубно. Через півтори години була у лікарні, але живим я його не застала. Я говорила з лікарями, але вони тільки руками розводять. Мовляв, подивіться, яка в нього кардіограма. Тоді не зрозуміло, чому вони відправили його самого у такому тяжкому стані пішки в інше відділення. Невже не могли завезти його туди? Навіть у райсоцзабезі, коли йому там стало погано, працівники намагалися допомогти. Дали валідол, принесли води, викликали «швидку». А в лікарні просто виставили з кардіограмою в руках за двері. Степан Стрикула, батько померлого: — Смерть мого сина — це винятково провина лікарів. Вони ж бачили його стан і його кардіограму. Напередодні ввечері я говорив із ним. На здоров’я він не скаржився. Ми навіть домовилися, що після повернення з Дубна він заїде до мого зятя на машині, візьме щебеню і допоможе мені поставити теплицю. Так і не допоміг. Мирослава Стрикула, дружина померлого: — Ми дарувати цього лікарям не збираємося. Вони всю провину з себе знімають, хоча насправді в той момент життя мого чоловіка залежало саме від них. Якби його самого не відпустили, то, можливо, він залишився б живим. Вже готуємо всі необхідні документи і будемо звертатися до юристів. Розумію, що чоловіка вже не повернути, але хочу, щоб лікарів, які винні у смерті Володі, покарали. Лариса Корольчук, начальник Дубенського районного управління соціального захисту населення: — Того дня у нас не було черг. Близько десятої години ранку я повернулася з наради з райдержадміністрації і побачила, що якийсь хлопець сидить в коридорі. Від своїх працівників я дізналася, що він скаржився на те, що погано себе почуває. Згодом, коли приїхала швидка допомога, я підійшла до лікарів і поцікавилася, чи можу чимось допомогти. Вони мені сказали, що самі справляться. Він приносив до нас документи на отримання матеріальної допомоги як для багатодітної сім’ї. Того дня він ці документи в нас залишив, а наступного прийшла його дружина по них. Вона сльозах розповіла, що її чоловік помер в лікарні. Сергій Шабала, технік Дубенського районного управління соціального захисту населення: — Я саме виходив на вулицю. Бачу сидить чоловік в коридорі. Він був блідий і одна його рука тремтіла. Сказав мені, що дуже пече в грудях і німіє ліва рука. Я все зрозумів і одразу викликав швидку допомогу. Медики приїхали приблизно через п’ятнадцять хвилин. Одразу почали міряти тиск, після чого під руки відвели до машини і повезли в лікарню.
