Якщо ви винаймаєте квартиру і власник повідомив про бажання її продати чи здати комусь іншому — чекайте гостей. Більшість власників житла, які здають його в найм, часто приводять на оглядини помешкання потенційних покупців чи квартирантів, незважаючи на присутність у квартирі тих, кому раніше здали житло, навіть якщо і є договір оренди. Юристи запевняють: таким відвідувачам наймач має право відмовити, якщо угода укладена грамотно.
Консультує голова правління Рівненської обласної організації "Комітет виборців України" Олексій Горецький: — Винаймаючи житло, люди часто нехтують укладенням письмового договору і домовляються з власником усно. За таких умов власник може у будь-який час навідатися до свого помешкання і навіть заявити до правоохоронних органів про те, що певні особи незаконно користуються його майном. У такому разі жоден суд не стане на сторону наймача, оскільки немає документів, що підтверджують факт оренди житла, тим паче оплати за неї. Якщо ж з власником укладено письмовий договір, то у ньому має бути зазначений його предмет, тобто вказана квартира, яка здається у найм, її адреса, площа, поверх, на якому вона знаходиться, тощо. У правах та обов'язках сторін може йтися про порядок та строки оплати, можливість підселення інших людей у цю квартиру, а також умови відвідування власником свого помешкання. Буває, що в договорі обмежується право власника на відвідування цієї квартири, приміром, лише за присутності наймачів, у конкретні години дня і не частіше, скажімо, двох разів на місяць. Такі обмеження виправдані тим, що у цій квартирі знаходяться речі користувача, які мають певну цінність. Часте навідування власника може спричиняти певні незручності для наймача, тому у цій частині договору мають бути прописані усі умови, прийнятні для обох сторін. Якщо в договорі не обумовлені умови відвідування квартири власником, тоді він у цьому не обмежений. Бувають випадки, коли квартира належить декільком співвласникам, а договір найму укладено з одним із них. Це означає, що інший співвласник може виставити претензії наймачеві, адже він з ним не домовлявся. Тому винаймаючи житло, варто поцікавитися правовстановлюючим документом, це може бути договір дарування, свідоцтво про право на спадщину чи договір купівлі-продажу і витяг з державного реєстру про те, що цей документ справді зареєстрований. У цих документах зазначено, хто є співвласником та в яких частках. Якщо наймач сумнівається у певних пунктах договору, він може попросити у власника його примірник, щоб проконсультуватися з юристом. Якщо власник проти, значить, йому є що приховувати, тож з такою людиною краще не мати справи. Водночас наймач може запропонувати власнику свій варіант договору. Що стосується плати за найм квартири, то це може бути як готівковий, так і безготівковий розрахунок. При останньому доказом оплати буде банківський чек, у той час як при оплаті готівкою варто вимагати у власника розписку, яка буде підтвердженням виконання договірних відносин. У розписці мають бути реквізити обох сторін: їхні прізвища, серії паспортів, ідентифікаційні коди. Має бути зазначено, що така-то особа, вона ж власник, отримала таку-то суму від такого-то наймача за конкретні послуги. Обов’язково мають бути підписи обох сторін. В останні роки наймачі стали більш обізнані у своїх правах, принаймні більше з них почали вимагати розписку. Очевидно, це пов’язано із гучними випадками шахрайств в інших містах, коли, приміром, одну квартиру здавали в оренду декільком людям. Водночас ріелтори запевняють, що далеко не всі наймачі хочуть укладати договір з власником житла, — побоюються надавати стороннім відомості про себе, як-от паспорт чи ідентифікаційний код. Не завжди за укладення договору і самі власники, зокрема, ті, хто здає квартири неофіційно — остерігаються податківців.
