Не ходив би ти, Ваньок, у солдати

1531 0

Ми у соцмережах:

Не ходив би ти, Ваньок, у солдати

Пам'ятаю сцену на білорусько-російському кордоні наприкінці 90-х. Особа в уніформі російського чи то митника, чи то прикордонника невиразним жестом вказує напрямок руху одному з гостей Росії. Водій скромної малолітражки не зрозумів широкий (у прямому розумінні) жест і вибрався з авто, щоб уточнити свої переміщення митницею. Натомість роздратований власник уніформи виголосив справжній шедевр гостинності: "Ты че, тупой, ты че, не понял? Я сказал — там стать!".

Пам'ятаю сцену на білорусько-російському кордоні наприкінці 90-х. Особа в уніформі російського чи то митника, чи то прикордонника невиразним жестом вказує напрямок руху одному з гостей Росії. Водій скромної малолітражки не зрозумів широкий (у прямому розумінні) жест і вибрався з авто, щоб уточнити свої переміщення митницею. Натомість роздратований власник уніформи виголосив справжній шедевр гостинності: "Ты че, тупой, ты че, не понял? Я сказал — там стать!". А ось інша сцена, що розігралась неподалік Калуги. До огрядного інспектора звернувся водій із України, в якого поламалось авто. Виникла потреба придбати буксирний трос або ремінь. Відповідь офіцера, зобов'язаного допомагати водіям, що потрапили у скрутне становище, була такою: "Слышь, я счас взмахну палкой, и только за это мне сразу принесут две бутылки, понял-нет?". Зрештою, трос вдалось розшукати і без посередництва майора. Проїжджаючий росіянин, демонструючи широту душі, подарував невдахам гумовий канат. Це не залишилось непоміченим. Майор висловив сумнів у придатності розтяжного засобу для транспортування і наказав підлеглому спільно з новим власником його перевірити. Коли гумовий канат було натягнуто мов струну, майор несподівано верескнув до підлеглого: "Атпускай!". Металевий гак, мов пожбурена каменюка, добряче вдарив українського гостя, і це неабияк втішило російського офіцера. Подібних диких сцен, мандруючи Росією, я надивився чимало. Буду справедливим — не менш анекдотичні історії знайдуться у мене і про українських власників мундирів і уніформ. Хамство і вседозволеність начальства та його слуг у нас з росіянами спільні — як слов'янські корені. Ось свіженька пригода, що сталася цього літа неподалік російсько-українського кордону. Російські інспектори зупиняють рух на одній із другорядних доріг посеред лісу, відверто пояснюючи це тим, що незабаром інкогніто має проїхати хтось із чиновників високого рангу. Невдовзі повз нас на шаленій швидкості промайнув затонований чорний бумер сьомої моделі. Але декількох секунд вистачило попередженим підлеглим, що вишикувались на узбіччі неширокої дороги, щоб віддати честь невидимому пасажиру розкішної іномарки. Що не кажіть, але класик російської літератури мав рацію, воістину — "страна рабов, страна господ". Ви можете уявити собі подібну сцену в Євросоюзі? І ось цей модерновий феодалізм нам сьогодні намагаються втулити разом із Митним союзом. Перепрошую, панове, але у нас і власних феодалів — хоч греблю гати. Представники сучасної течії у російському кіно, що отримала банальну назву — нова російська хвиля, чесно попереджають глядачів про недоліки (більше схожі на кошмари) сьогоднішньої Росії. Подивишся нове артхаусне кіно Росії — зле і начебто правдиве, і хочеться мерщій втекти куди подалі від проблемної сусідки та її залицянь. Саме до цієї нової, чи то пак брудної хвилі і слід віднести роуд-муві режисера Олексія Мізгірьова — "Конвой". Нагадаю, режисер є відомою персоною в артхаусних колах Росії. Широкий резонанс отримали його попередні невеселі стрічки — "Кремінь" та "Бубен, барабан". "Конвой" продовжує похмурі традиції російської кінематографічної чорнухи. Не зовсім адекватний (психологічно травмований загибеллю єдиної доньки), проте чесний армійський капітан з атрофованими почуттями болю і страху, отримує наказ розшукати та доставити у військову частину дезертира. Втікач — смішливий хлопчак свого часу добровільно зголосився піти в армію, незважаючи на вмовляння матері й реальну можливість "відкосити". Протягом усього екранного часу капітан відповідально і вперто намагається виконати поставлене завдання. Перед нами вчергове розгортають панораму країни-пекла, в якій жити неможливо. Перед героєм проходить галерея маргіналів сучасного суспільства, у тому числі одягнених у міліцейську форму. "Ты мне, мусор, не брат" — звучать при кожній зустрічі з правоохоронцями слова головного героя. Ще страшніше автор зобразив працівників охоронних агентств. Фактично перед нами вбрані в уніформу моральні виродки, кримінальні злочинці та садисти. Мізантропічний витвір режисера, щедро наповнений жорстокістю та насиллям, отримав купу нагород на другорядних провінційних фестивалях і навіть був відзначений на "Кінотаврі" за найкращу чоловічу роль. Загалом нічого нового своєю стрічкою Мізгірьов не сказав, художній шедевр, хоча б і чорнушний — не створив, у душу прихильникам позитивного серіалу "Солдати" та іншим популізаторам армії наплював. Авторам і глядачам численних "Глухарів" і "Ментів" наплював також…


ПОВІДОМЛЯЙТЕ СВОЇ НОВИНИ В РЕДАКЦІЮ "РІВНЕ ВЕЧІРНЄ": Тел./Viber/Telegram: +380673625686

Читайте також