Проти кадрової політики начальника управління лісового господарства Віталія Суховича протестували 25 квітня у Рівному працівники Березнівського держлісгоспу і тамтешніх лісництв. Вони стверджували, що п. Сухович звільнив багатьох директорів лісгоспів і поставив на ці посади своїх людей. А також вимагали продовження контракту з директором Березнівського держлісгоспу Олегом Олексієвцем. Якщо його не поновлять, погрожували пікетом у Києві.
Віталій Сухович при цьому присутній не був, а пізніше заявив, що в лісгоспі «була тотальна корупція й що ліс масово вирізували під виглядом санітарних рубок». Що на посади призначає не він, а Держліс, та й то після проведення конкурсу на кожну посаду. Звільненого Олега Олексієвця такі заяви Віталія Суховича обурили, й він захотів викласти власну позицію:
— Будь-які санітарні рубки у лісгоспах проводять після огляду працівниками управління і перевірки лісозахисту. І про це має бути добре відомо Віталію Суховичу. Очевидно, я опинився у колі невигідних йому людей, які заважають його корупції. Шантаж і залякування — ось його стиль роботи.
Щодо клану. Мій батько понад 40 років працював у лісовому господарстві, пішов на пенсію як заслужений працівник лісового господарства, і я цим пишаюся. Коли він, пропрацювавши директором Березнівського лісгоспу з 1999 до 2014 року, пішов на пенсію, я виборов перемогу серед шести кандидатів і підписав контракт на посаду директора цього ж лісгоспу на три роки. Хіба це клан? Батько Суховича теж працював у лісовій галузі, тому не розумію, чому ми — клан, а вони, виходить, не клан?
Мій контракт закінчився 28 березня. За погодженням обласного управління та Агентства лісових ресурсів України я міг працювати за ним ще два роки. Але погодження не було, й мене звільнили. Районна державна адміністрація дала позитивну оцінку моїй роботі й клопотала про продовження контракту. Щодо нібито виявлених у моїй роботі порушень, то це неправда — їх не було. Причини мого звільнення криються в іншому. До слова, Сухович лише раз побував у Березнівському лісгоспі, і не у зв’язку бодай з якимись порушеннями, а щоб похвалитися досягненнями перед представниками Держлісу.
Щодо моїх «порушень» у роботі, то за три місяці до закінчення контракту раптом почалися скарги на мене. Якийсь чоловік із села поскаржився в управління. З Агентства лісових ресурсів прибула перевірка. Її результат такий, що можна преміювати керівників структурних підрозділів: нічого з викладеного в скарзі не підтвердилося. Після цього з’явилася ще одна скарга, і приїхала екологічна перевірка з Житомира, 10 днів перевіряла й нашукала незначні збитки. Потім знову була скарга в агентство, воно її не розглядало й переадресувало на обласне управління. А воно діє за командою Суховича. Обурюють його слова, що мене звільнили за результатами перевірки — це брехня. Порушення якщо й були, то мінімальні, такі трапляються у всіх без винятку, хто працює, і начальник управління теж про це добре знає.
Останні два місяці до мого звільнення Віталій Сухович запевняв, що все добре і що він підпише подання. Але не підписав. Його рішення про моє звільнення було цілком свідомим. Я подав позов до Березнівського райсуду щодо мого звільнення. На посаду директора має бути конкурс, і я подаватиму документи. І ось тепер мені та моїй родині почали надходити погрози.
Записала Олена ІВАНЮК.
