«Верес» — «Полісся» — 5:1 (2:1)
Чемпіонат України. 21 тур. 11 березня. Рівне. Стадіон «Авангард». 1400 глядачів.
«Верес»: Кожухар, Шевченко, Вовченко, Гончаренко, Куція (Протасевич 90), Дахновський (Сміян 7), Харатін, Кучеров, Луан (Шарай 58), Гайдучик (Годя 77), Степанюк (Кльоц 77).
«Полісся»: Волинець, Михайличенко, Сарапій, Чоботенко, Майсурадзе (Тейлор 69), Бабенко (Гонсалвеш 83), Крушинський (Назаренко 58), Андрієвський (Йосефі 69), Бітон (Таллес 58), Гуцуляк, Батіста.
Голи: Степанюк 13, 45, Дахновський 58, Гайдучик 65, Шевченко 88 — Батіста 33.
В останні роки попри війну футбол у Житомирі розвивається шаленими темпами. Місто, що упродовж десятиліть не мало хоч трохи пристойної футбольної команди, стало одним із потужних футбольних центрів. Причиною стало зовсім не раптове захоплення футболом тисяч молодих житомирян. Основою буремного злету стали гроші власника команди Геннадія Буткевича, співвласника торгової мережі АТБ та інших менш відомих бізнесів. Окрім запрошення футболістів з усього світу, в Житомирі зайнялися формуванням іміджу команди, в рамках якого футболістів назвали «вовками», а команду — «зграєю». Намалювали відповідний логотип та іншу належну для таких випадків продукцію. Залишилось небагато — втілити амбітні задуми на футбольному полі.
Із цим у команди навесні відчутні проблеми. Спочатку «Полісся» з величезними труднощами ледь обіграло вдома «бездомний» «Інгулець», потім не змогло подолати скромну «Оболонь» на чолі зі своїм попереднім тренером. І лише потім прийшла хоч трохи переконлива перемога над «Чорноморцем», після якої запопадливі коментатори оголосили житомирських футболістів суперзірками, а їхнього тренера якщо не генієм, то кимось дуже схожим. Всі чекали наступної перемоги, яка мала статися у Рівному, де місцева команда (це ж треба!) теж намагається називати себе «вовками», щоправда, не так галасливо, як сусіди із Житомира.
На початку гри здалося, що гравці «Полісся» продовжують дивитися відео з нарізками вдалих моментів своєї гри у попередньому матчі. «Верес» же у звичній для себе манері став у захист, готуючись відбивати атаки гостей. Це тривало трохи більше десяти хвилин — чи не перший перехід рівнян на чужу половину поля завершився точним ударом Степанюка, якого захисники «Полісся» якось «забули» перед власними воротами. Повівши у рахунку, рівняни перейшли до зручної для себе гри в очікуванні наступних нагод забити. М’яч у відповідь, який гостям вдалося заштовхати у ворота «Вереса», нічого не змінив — гра проходила за планом тренерів рівнян. Як наслідок, Степанюка вдруге «забули» перед воротами, і він вивів «Верес» вперед. А далі господарі поля робили що хотіли — складалося враження, що вони навіть трохи втомилися забивати гол за голом у чужі ворота.
Який висновок із такого несподіваного розгрому «одних «вовків» іншими? Перше — «Вересу» пощастило! І не лише з тим, що м’яч влітав у ворота суперників ледь не після кожного їхнього удару, а з тим, що суперник грав саме так, як було зручно господарям поля. Після щільної опіки на кожному метрі поля, влаштованої суперником у попередньому матчі, цього разу у футболістів із Рівного було досить часу і простору для хоч і нечисленних, але дуже гострих атак. Навряд чи наступний суперник, яким буде згаданий вище «Інгулець», дозволить «Вересу» так грати проти себе. Видається, що з командою, яка йде на останньому місці, буде грати складніше, ніж із перехваленими «вовками» із Житомира. Головне — самим забути про власну «вовчість» і зіграти грамотно та дисципліновано!
Микола НЕСЕНЮК.
