Свою дружину Олександр Супрунець поховав більше року тому. Лікарі діагностували смерть від серцево-судинної недостатності. Проте чоловік із таким діагнозом не погоджується. За рік назбирав чимало паперів — листування з офіційними органами, бо прагне довести, що винні у смерті дружини лікарі.
Олександр Супрунець розповідає: — Дружині моїй Ірині було 75. Незважаючи на те, що вона хворіла на цукровий діабет, її здоров'ю можна було позаздрити. Навіть лікарі дивувалися, наскільки міцною вона була жінкою. Проте час від часу у неї траплялися так звані цукрові коми. У такі моменти вона ставала неконтрольованою. Щоб нормалізувати її стан, достатньо було зробити укол глюкози. Під час таких випадків я телефонував у "швидку", бо сам не міг втримати дружину. У грудні 2011 року Ірина, прокинувшись вранці, раптом відчула, що її ліві рука і нога нерухомі. Викликали "швидку", лікарі зробили укол і нібито все минуло. Але ми вирішили, що ліпше полежати кілька днів у центральній міській лікарні. При поступленні в лікарню всі здані аналізи були хорошими. Перші дні минули добре. Дружина прекрасно почувалася. Проте коли прийшов одного разу, то застав Ірину паралізованою. На моє запитання, що ж сталося, лікар промовчав, а медсестра розповіла, що у дружини був напад, тож їй вкололи... заспокійливе. Чому ж не вкололи глюкозу? Якби це зробили, дружина була б досі живою. А так після цукрової коми всі аналізи різко погіршилися, почало погано працювати серце. Із терапії її перевели у гнійну хірургію. На лікування вилітали тисячі гривень, але нічого не допомагало. На 19-й день я вирішив забрати дружину додому. Лікар змусив мене написати заяву, що я ознайомлений з історією хвороби, не маю претензій до лікарів і беру відповідальність на себе. Як з'ясувалося потім, копію моєї заяви підклеїли до історії хвороби, щоб довести, що я справді знав, що забираю дружину зі смертельним діагнозом — фібриляцією передсердя. Ірина після лікарні прожила ще дев'ять днів. Після її смерті я намагаюся встановити справедливість. Проте на моє запитання, чому хворій не вкололи глюкозу, так ніхто відповіді і не дав. Усі — від обласного управління охорони здоров'я до прокуратури — відповідають, що медичні працівники все зробили правильно. Заперечують, що хворій взагалі хтось колов заспокійливе і т.д. Якщо в Україні я не доб'юся справедливості, поїду до лікарів за кордон, у Білорусь чи Польщу. Наталя Ковальчук, головний позаштатний ендокринолог управління охорони здоров'я облдержадміністрації: — Жінка померла не від цукрового діабету. У неї були ускладнення за всіма показниками, зокрема, енцефалопатія на основі цукрового діабету. Можливо, лише інтенсивне лікування змогло б продовжити її життя. З таким діагнозом та ще й з іншими ускладненнями людина не могла не померти. Лікували хвору за всіма нормами. Я аналізувала цю справу, порушень з боку лікарів не було.
